Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Українізація як явище в культурному житті України 20-30 рр. хх ст



У 1923 р. на XII з'їзді партії її керівництво поклало початок політиці коренізації. Воно закликало спільними зусиллями добитися, щоб у партію та державний апарат ішли неросіяни, щоб службовці вивчали і користувалися місцевими мовами, щоб держава підтримувала культурний і соціальний розвиток інших народів. Український .різновид цієї політики називався українізацією.Перш ніж братися за українізацію, належало провести зміни в партійному керівництві України. Це керівництво переважно складалося з присланих із Москви радянських урядовців чи, місцевих євреїв. Перші заходи українізації мали на меті розширити вживання української мови, особливо у партії та уряді. Необхідність цього була очевидною: у 1922 р. на одного члена Компартії України, який постійно користувався українською мовою, припадало семеро тих, хто розмовляв лише російською, у уряді ж це співвідношення було один до трьох. У серпні 1923 р., щоб усунути цю диспропорцію, партійні та урядові службовці отримали вказівку пройти спеціально організовані курси української мови. У 1925 р. чиновникам наказали користуватися українською мовою в усьому урядовому листуванні та публікаціях. Кампанія українізації охопила всі царини життя Радянської України. Найбільший вплив вона справила на освіту. Аналогічне відродження переживала україномовна преса, яку жорстоко придушував царський режим і для якої перші роки радянської влади не були найсприятливішими. У 1922 р. з усіх публікованих на Україні книжок лише 27 % виходили українською мовою, цією ж мовою виходило близько-10 газет і часописів. До 1927 р. українською мовою друкувалася більш як половина книжок, а в 1933 р. з 426 газет республіки 373 виходили рідною мовою.Українська мова була впроваджена в офіцерських школах та великих частинах військового резерву на Україні

В результаті наприкінці 1930-х років в українських школах стало обов'язковим вивчення російської мови; було змінено українську абетку, граматику і словник у напрямі наближення їх до російської, і взагалі вживання російської мови на Україні значно розширилося. Вже у 1935 р. Постишев зізнався, що «члени Комуністичної партії України почали деукраїнізуватися і навіть перестали розмовляти українською мовою». Аналогічні зміни розгорталися і в пресі: якщо у 1931 р. українською мовою виходило 90 % газет та 85 % часописів, то до 1940 р. їхній відсоток упав відповідно до 70 й 45. У літературі стало політичним принципом наголошувати, що всі видатні українські поети та письменники минулого розвивалися під благотворним впливом Росії. На разючу відміну від кінця 1920-х років, коли власті підтримували українізацію в містах, у 30-х роках вони енергійно намагалися поширити вплив російської культури на селі.



Українізація — комплекс заходів, здійснюваних на Україні у 20-30 рр. XX ст. у галузі національної політики, спрямований на залучення кадрів корінної національності до управління державою та участі в громадському житті; переважного використання української мови в сфері освіти, культури, науки, а також поширення меж її застосування. Ці дії відбувались в Україні в рамках загальної для СРСР політики "коренізації". Ця політика була зумовлена наміром компартії досягти стабілізації становища в національних республіках політичним шляхом. Необхідною умовою для цього було урахування національних особливостей та інтересів неросійських народів. Перші кроки у цьому напрямі робились ще у роки громадянської війни, але офіційне проголошення цього курсу відбулося на XII з'їзді РКП (б) у квітні 1923 р. Для проведення "українізації" рішеннями ВУЦВК та РНК була створена відповідна ї законодавча база.

В процесі здійснення "українізації" можна виділити кілька етапів. У 1923-1925 рр. заходи відбувались досить повільно внаслідок здебільшого антиукраїнських настроїв у керівництві України. Ситуація зазнала змін після призначення на посаду Генерального секретаря КП(Б)У Л.Кагановича. Відкидаючи одіозність цієї постаті, слід відзначити, що саме за нього відбулися найвідчутніші зміни. Етап найбільшої активності у проведенні "українізації - 1925-1929 рр., що завершився після повороту, що стався на рубежі 20-30-х рр. у внутрішній політиці країни. У наступні роки дії у рамках "українізації" тривали, але втратили динамізм. 1933 р. - після того, як найактивніші діячі були звинувачені у "національному ухилі", - "українізація" припинилась зовсім. Згодом почався процес розгрому "українізації.



Незважаючи на труднощі та певну механістичність у засобах здійснення, за ці роки було досягнуто досить значних успіхів. Так, чисельність українців серед членів КП(б)У зросла в 2,5 рази; відчутно зросла чисельність українців-керівників як в державному, так і в господарському апараті. На 1927 р. відбулась майже суцільна "українізація" діловодства в державних установах. Ще відчутніші зміни стались в мережі освіти. Наприкінці 20-х рр. кількість шкіл з українською мовою викладання становила 81% (у 1922 р - 50%), вузів - 54% (у 1922 р. - 10%). У ці роки швидкими темпами зросли чисельність та тираж україномовних газет. На початку 30-х рр. вони становили відповідно 76% (у 1924 - 37,5%) та 88,5% (у 1924 - 16,8%). Зміни торкнулись й інших галузей державного життя України. Крім того, певні заходи були здійснені для покращення можливостей культурного розвитку українців поза межами республіки.

Найбільш активними діячами "українізації" були М.Скрипник, О.Шумський, В.Чубар.

Поруч з політикою "українізації" здійснювалась державна політика щодо представників інших етнічних груп, що мешкали на території України. Вона була покликана забезпечити їм сприятливі умови не тільки для культурної, а й для політичної активності.

Одночасно у ці роки відбувся цілий ряд політичних процесів проти активнихдіячів українського руху, нищівного удару було завдано по українській інтелігенції.

 

 


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2018 год. Все права принадлежат их авторам!