Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Університету ім. Олеся Гончара



 

Гуманістична педагогіка зорієнтована на особистість, на створення передумов для розкриття природних задатків учасників навчального процесу, розвиток їх творчих можливостей. Пріоритетом гуманістичної парадигми освіти стає не сформованість обсягу знань, умінь та навичок, а інтелектуальний, фізичний, моральний розвиток особистості як суб’єкта навчально-виховного процесу, здатного самостійно мислити, діяти в різних навчальних і життєвих ситуаціях з позицій громадянина, загальнолюдських цінностей.

Постановка проблеми. Перед сучасною системою вищої педагогічної освіти постає завдання підготовки фахівців, які не тільки знають свій предмет і володіють сучасними методами передавання власних умінь і досвіду, але і забезпечитимуть особистісно орієнтоване навчання і виховання, виявляючи рівноправні відношення з учнями (замість авторитарних - з педагогічним тиском на особистість), сприятимуть самореалізації особистості кожної дитини. Актуальною лишається проблема формування у майбутніх педагогів вміння створювати на уроках атмосферу творчості, спільного пошуку, підтримувати позитивний емоційний фон в учасників навчання. Такі педагогічні завдання набувають особливого значення під час проведення уроків музики, де живе спілкування стає головною формою навчальної діяльності, що підвищує роль взаємовідносин її учасників, роль інтерактивного процесу в музично-педагогічній діяльності. На уроці музики триває професійне спілкування, в якому відбувається безпосереднє сприймання його учасниками ситуації спілкування, а також сприймання одним одного (учитель-учні). Вміння взаємодіяти - інтерактивні вміння - відіграють важливу роль на уроці: як в стилі роботи учителя музики, так і в ставленні учнів до предмету, рівні їх зацікавленності предметом і в результатах навчання. Учитель своїм натхненним словом, художнім виконанням на фортепіано або виразним співом (хоровим чи соло) може утворювати неповторну атмосферу спілкування з мистецтвом, яка надихатиме учнів і буде переконливою завдяки таланту учителя, його вмінню продемонструвати власне почуття, думку, відношення до музики. Але оволодіння переліченими вміннями представляє для майбутнього учителя музики (студента ВНЗ) чималі складності: практичні заняття студентів в школі виявляють недостатню емоційну виконавську виразність (мовну чи музичну), невміння самостійно обгрунтувати і передати власне розуміння художнього образу твору, використовуючи попередньо накопичені знання і досвід музичного виконання в період навчання у ВНЗ. Виходячи з проблеми забезпечення якісної підготовки фахівців з музичної освіти, нами були поставлені завдання дослідити можливості удосконалення підготовки студентів в напрямку володіння інтерактивними вміннями і розроблення методик розвитку інтерактивних вмінь в процесі інструментально-виконавської підготовки.



Аналіз досліджень. Аналізуючи педагогічно-методичну літературу, наведемо педагогів-музикантів, які розробляли проблему взаємодії педагога та учнів на уроках музики: Г. Падалка, О. Рудницька, О. Ростовський, О. Щолокова. Музичне мислення піаніста-виконавця та спілкування на уроках музики досліджувались у працях Н. Антонець [1].

Питанням оволодіння інтерактивними вміннями приділяли увагу видатні педагоги-піаністи ХХ ст. Г. Нейгауз, В. Савшинський, Ф. Бузоні, які вважали, що виконавець має «захопити» слухача своїм виконанням, переконливо виконувати музичний твір, розкриваючи його емоційну різноманітність і глибину, художній зміст. Для досягнення цього результату вказані автори розглядали методи вивчення нотного тексту твору, розвитку ігрового апарату піаніста, мислення, оволодіння звуковидобуванням, педалізацією, формоутворенням, стилем – різними складовими виконавської майстерності. Але лишалися недостатньо вивченими психологічні закономірності оволодіння фортепіанним виконанням, питання керування психологічним станом під час виконання. Рекомендації з фортепіанної педагогіки стосуються методів навчання, але вони не висвітлюють багатьох сторін психології музично-виконавського процесу як мистецтва, що триває перед певною слухацькою аудиторією, з якою має контактувати піаніст-виконавець.

Взаємовідносини педагог-учень в музичній педагогіці набувають особливого значення, оскільки вони відбуваються переважно у формі індивідуальних занять. Питання взаємовідносин в класі фортепіано розглядаються в працях Б. Мілича, Г. Когана.



За даними психолого-педагогічних досліджень Л. Кондрашовой [2, с. 90], виявлена необхідність гармонізації інтелектуального і емоційного аспектів в підготовці майбутніх педагогів, констатується невміння студентів і викладачів адекватно виражати свої емоції, правильно використовувати емоційні можливості власної особистості, що негативно впливає на емоційний клімат в студентській аудиторії, стимулює емоційну напругу відношень, емоційний дискомфорт у вузівській практиці. Нами було виявлене протиріччя (невідповідність) між рівнем методичної підготовки викладачів та розвитком інтерактивних вмінь виконавця музичного твору. Натомість доказано, що знання, які привласнюються емоційноі включаються до кола власних потреб особистості, перетворюються на особистісні цінності (учня, студента).

Але у перелічених авторів не визначено методичних рекомендацій з питань розвитку інтерактивних вмінь виконавця музичного твору. Ми знаходимо у педагогів-піаністів лише вказівки з цього питання, в той час як проблема потребує педагогічної уваги протягом всіх етапів роботи над інструментально-виконавськими навичками і логічно пов'язуватись із послідовність роботи з учнем над інтерпретацією музичного твору.

Мета статті -визначити особливості розвитку інтерактивних вмінь майбутнього учителя музики в процесі створення інструментально-виконавської інтерпретації музичного твору.

Виклад основного матеріалу. В умовах гуманізації і демократизації сучасної системи вищої педагогічної освіти важливим завданням є побудова навчального процесу таким чином, щоб розвивати інтелектуальну й емоційну сфери його учасників, дотримуючись особистісної зорієнтованості навчальної діяльності. Розвивальну функцію якнайкраще виконує мистецтво, якщо суб'єкт сприймання (учень, студент) вступає у спілкування з художнім твором, тобто розуміє мову мистецтва і здійснює художнє пізнання. Налагодження діалогу між твором мистецтва (його автором) і учнем можна вважати тим єдиним містком до справжнього Мистецтва, який веде сприймаючого до «переживання» естетичних почуттів, і який є бажаним і єдино передбачувано-можливим варіантом залучення школярів до змісту предмету «Музика» на уроках.

Досліджуючи проблему розвитку у студентів, майбутніх учителів музики здібностей і вмінь щодо спілкування на уроці засобами музики (доповнюючи словесними коментарями), ми з'ясували, що, для того щоб передати музику виразно, необхідно власне розуміння і захоплення художнім образом твору з боку учня. Керуючись положеннями Концепції мистецької освіти щодо пріоритетності діалогової стратегії педагогічної взаємодії,забарвленої позитивними емоційно-естетичними переживаннями, захопленням художньою діяльністю, домінуванням відчуття успіху, насолоди від бодай мінімальної самостійної участі на шляху до пізнання мистецтва, розглянемо види діалогу на уроці музики. Це діалог реципієнта (учня) із митцем, «учень – учень» або «вчитель – учні» (де може здійснюватись взаємопроникнення особистісних смислів у системі), внутрішній діалог.

Діалог є прикладом активних методів і форм організації навчального процесу, що розраховані на колективне, публічне обговорення проблем, на активну взаємодію педагога та його учнів, живий обмін думками між ними.

Під терміном «діалог» розуміється не просто розмова, бесіда (дослівний переклад з грецької), а насамперед, ланцюжок взаємозалежних вербальних і невербальних спілкувань між педагогом і учнями на основі партнерських стосунків, обміну особистісними духовними цінностями. Учитель музики, який викладає дисципліну через спілкування, інформує учнів не тільки вербальним викладом матеріалу, але і кожним елементом власної поведінки, кожною своєю дією; навіть зовнішній вигляд несе інформацію про учителя – вираз очей, одяг, манера сидіти чи стояти тощо – все мимоволі здійснює вплив на учнів, з чого складається образ викладача (учителя). Так само «зчитування» інформації по зовнішньому вигляду учня (студента) стає підставою для розуміння викладачем стану учня, особливостей його сприймання, мислення, темпераменту, дозволяє виробити вміння «чути» його настрій, щоб передбачити тактику власних дій. Учень в такій спосіб впливає на учителя, на хід уроку. Тоді відбувається взаємовплив учителя і учня (викладача і студента), що визначає значною мірою рівень взаєморозуміння (учителя і учня), позначається на результаті засвоєння навчальних завдань. Тобто, ефективність професійного спілкування між учителем і учнем може характеризуватися взаємозв’язком між ними як суб’єктами навчального процесу, кожний з яких відкритий до змін, що відбуваються в результаті впливу партнера по спілкуванню. Зазначимо, що вміння спілкуватися для педагога постає нагальним професійним завданням, вирішення якого забезпечує успішну спільну діяльність учителя і учнів. Успішність застосування інтерактивних вмінь пов’язується із володінням вміннями впливати на (дитячу) аудиторію, що поєднує професію педагога із акторською.

На шляху вирішення професійних завдань підготовки фахівця-педагога в класі фортепіано ми звернулись до зрощування вмінь, які потрібно студенту застосовувати в подальшій практичній діяльності в шкільному класі, а саме: пробуджувати у дітей емоційний відгук на музику, доносити слухачам красу і зміст мистецького твору, виявляючи у виконанні досконалість і натхнення. Окреслені вміння характеризують інтерактивний процес, а формування інтерактивних вмінь потребує зусиль, педагогічного впливу з боку викладача музичного інструменту.

На наш погляд, майбутній педагог-музикант в процесі інструментально-виконавської підготовки має засвоїти і практично опанувати метод переведення предмету вивчення (твору мистецтва) у особистісно ціннісні знання. Це означатиме, що студент має донести зміст, ідейне наповнення художнього твору до слухацької аудиторії (зокрема, у власному музичному виконанні), виявляючи його цінність в історичному і сучасному вимірах, пов'язуючи із сьогоденням, з образами, що зрозумілі та близькі слухачам (дитячому сприйманню), таким чином репрезентуючи власно інтерпретацію мистецького твору. Здійснення спеціальної підготовки студентів до практичного виконання зазначених професійних завдань відбувалось із застосуванням методів, які можна окреслити як професійно спрямовані. Багато з них є повторенням прийомів і методів, що використовує учитель музики в шкільному класі.

Така схожість має методичну доцільність, надаючи змогу в класі фортепіано засвоювати хід, послідовність вивчення особливостей музичного твору – будови, засобів виразності, інтонаційно-образного мислення та ін.

З огляду на пріоритет особистіснорозвивальної парадигми освіти в Концепції мистецької освіти замість традиційного «аналізу» творів мистецтва пропонується ввести в педагогіку уроку музики поняття «інтерпретація» творів мистецтва, адже принципового значення набуває пошук учнями в мистецтві особисто значущих смислів, співзвучних власному духовному світу, художньо-естетичному досвіду.

Інтерпретація – від латинського interpetatio – витлумачення, пояснення – метод тлумачення змісту твору і його форми в певній культурно-історичній ситуації його прочитання.

Художній текст – явище складне, завдання інтерпретатора – вилучити максимум закладених у нього думок і почуттів митця. Метод інтерпретації базується на принципі відкритості, багатозначності художнього образу (до якого можна застосувати необмежену кількість тлумачень).

Досліджуючи природу інтерпретації твору, слід звернути увагу, що людина «проживає» в мистецтві те, що є «об’єктуванням глибинного змісту через механізми проекцій». На твір мистецтва проектуються власні життєві стани, ситуації, проблеми. Це стосується як митця, авторської інтерпретації твору, так і інтерпретації реципієнтом, який в процесі сприймання того самого твору по-різному розуміє його… Читач прагне побачити те, що його хвилює, що може надати відповідь на його життєві питання.

Наведемо визначення Н. Корихалової: «Інтерпретація – це розпізнавання сенсів, які несе знакова система, представлена яким-небудь видом мистецтва. Розпізнавання і реалізація смислового значення, ідеї (задуму) твору, тобто інтерпретація виникає в результаті читання твору мистецтва, розпізнавання значення мови мистецтва (будь то мова літератури, живопису, скульптури, музики), а розпізнавання сенсу означає протікання пізнавального процесу (пізнання)» [2, с. 162-172].

Як бачимо, побудова інтерпретації музичного твору, безпосередньо пов'язана із змістом, з його «прочитанням». Який зміст охоплює музичний твір? Звернемось до визначення Б. Теплова: «Зміст музики – почуття, емоції, настрої. Специфічним для музичного переживання є переживання звукової тканини як вираження певного змісту» [4, с. 18]. І далі той самий автор вказує на спорідненість музики та мови, які є засобами спілкування, що мають певний зміст. За Б. Тепловим, основна функція музики – функція вираження, а основна функція мови – функція позначення. Музика перестає бути музикою, якщо вона невиразна, без вираження немає музики [4, с. 28-29]. Автор підкреслює, що значення музичного образу виростає з його емоційної виразності як «музичне переживання» в момент слухання [4, с. 30].

Змістом музичного мистецтва є емоційний світ людини, а емоція стає видом інформації, яка передається через звуки. В такому разі для розуміння музики треба мати не тільки розвинутий слух, але і розвинуту емоційність.

Розвиток емоційної сфери особистості набуває важливого значення у підготовці майбутніх вчителів музики, тому що визначає такі професійно необхідні педагогічні параметри, як визначення власних емоцій і емоцій інших учасників освітнього процесу, здатність володіти емоціями і виражати їх у спілкуванні з іншими людьми. Особливого значення набуває емоційний фактор в проведенні уроків музики, де емоційна складова включатиметься до змісту предмету вивчення і до здійснення драматургії уроку в цілому (або його перебігу). Адже саме емоції, що виникають на уроці музики як результат естетичної дії і впливу творів мистецтва, спонукають встановленню цілей, прийманню рішень ситуаційного характеру протягом уроку. Розвиток у майбутнього учителя музики вміння виявляти емоції і власне реагування через міміку, жести, забарвлення голосу, а також керувати настроєм і емоційним станом учнів, володіти прийомами утворення емоційного клімату і психологічного комфорту для кожного учасника навчального процесу свідчитиме про оволодіння інтерактивними вміннями.

Виконавець створює свою власну інтерпретаціютвору, яка складається з об’єктивного (наявного тексту твору) і суб’єктивного, привнесеного неповторними інтелектуальними та психічними властивостями виконавця (темперамент, настрій, ерудиція, досвід, світогляд та інше.). Інтерпретація матеріалізується у засобах виконання: в прийомах звукоутворення, в техніці музиканта. Змістом музичного мистецтва є емоційний світ людини, через який опосередковано зображуються певні події, явища, предмети, а дійсність віддзеркалюється у почуттях, переживаннях, ставленні людини до неї.

Для того, щоб музика справила вплив на інтелектуальну, емоційну сферу слухача, виконавець повинен зрозуміти, тонко відчути душею кожний мотив музики, перейнятися різноманітними відтінками почуттів у музичних фразах, щоб викликати емоції у слухача аналогічні руху музики, викликати бажання слухати звуки, затамувавши подих, і сприймати почуття так, як їх відчуває сам виконавець (автор інтерпретації твору). Таке проникнення в емоційний зміст музики є умовою інтерактивних вмінь, та їх розвитку.

Зазначимо, що володіння інтерактивними методами навчання охоплює також уміння самопрезентації у спілкуванні, уміння захопити, утримати і перехопити ініціативу у спілкуванні, уміння здійснити непідготовлену комунікацію, уміння точно спрямувати процес спілкування на розв’язання педагогічних завдань.

Висновки. Таким чином, проблема розвитку інтерактивних вмінь, як важлива складова професіоналізму випускників-музикантів педагогічних університетів, прямо пов'язана із емоційним вихованням майбутніх педагогів, що потребують використання суб’єкт-суб’єктної взаємодії між педагогом та учнем і забезпечує діалогічне педагогічне спілкування, яке полягає у визнанні певної рівності позицій вчителя і учня, у визнанні і прийнятті активної ролі учня в процесі навчання і виховання, взаємності впливу, в здатності педагога керувати своєю поведінкою в процесі спілкування і здійснювати фасилітуючий вплив на учня.

Резюме.Розглянуто особливості розвитку інтерактивних умінь майбутніх учителів музики в процесі створення інструментально-виконавської інтерпретації музичного твору. Проаналізовано поняття інтерпретації, емоційна природа музичної взаємодії на уроках музики.

Ключові слова:інтерактивні уміння, інструментально-виконавська інтерпретація, взаємодія.

Резюме.Рассмотрены особенности развития интерактивных умений будущих учителей музыки в процессе создания инструментально-исполнительской интерпретации музыкального произведения. Проанализировано понятие интерпретация, эмоциональная природа музыкального взаимодействия на уроках музыки.

Ключевые слова: интерактивные умения, инструментально-исполнительская интерпретация, взаємодействие.

Resume. Features of the formation of interactive skills of future music teachers during the creation of instrumental performer's interpretation of a musical composition are discussed. The concept of interpretation, emotional nature of musical interaction at the lessons of music are analysed.

Keywords: interactive skills, instrumental performer's interpretation, interaction.

Література

1. Антонець Н. П. Спілкування на уроках музики / Н. П. Антонець. – Дрогобич : Коло, 2002. – 116 с.

2. Корыхалова Н. Интерпретация музыки / Н. Корыхалова. – Л. : Музыка, 1979. – 208 с.

3. Теоретические основы гармонизации интеллектуального и эмоционального факторов повышения качества профессиональной подготовки будущих педагогов: монография / коллектив авторов; общ. ред. проф. Л. В. Кондрашовой. – Кривой рог : КДПУ, 2010. – 280 с.

4. Теплов Б. М. Психология музыкальных способностей // Хрестоматия музыки и музыкальных способностей / Сост. Ред. Тарас А.Е. – М. : АСТ; Мн.: Харвест, 2005. – С. 16-360.

 


УДК 005+658.8(1)+303.425+37(477)


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2018 год. Все права принадлежат их авторам!