Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






поняття,структура установчого договору



Консенсуальний;

3) відплатний.

Фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір
оренди, направляють:

1) заяву;

2) проект договору оренди;

3) а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України

Орендодавцями є:

Фонд державного майна України, його регіональні відділення та
представництва
- щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх
структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не
увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у
процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю,
крім майна, що належить до майнового комплексу Національної
академії наук України та галузевих академій наук;

органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки
Крим
та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо
цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних
підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить
Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності;

підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна
та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв. м на
одне підприємство, а з дозволу органів, зазначених в абзацах
другому та третьому цієї статті, - також щодо структурних
підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого
майна, що перевищує площу 200 кв. м.

Орендарями можуть бути господарські
товариства, створені членами трудового колективу підприємства,
його структурного підрозділу, інші юридичні особи та громадяни
України, фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародні
організації та особи без громадянства.

Фізична особа, яка бажає укласти договір оренди державного
майна з метою використання його для підприємницької діяльності, до
укладення договору зобов'язана зареєструватись як суб'єкт
підприємницької діяльності
.

Істотними умовами договору оренди є:

об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її
індексації);

строк, на який укладається договір оренди;

орендна плата з урахуванням її індексації;

порядок використання амортизаційних відрахувань;

відновлення орендованого майна та умови його повернення;

виконання зобов'язань;

забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня),
порука, завдаток, гарантія тощо;

порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта
оренди
;



відповідальність сторін;

страхування орендарем взятого ним в оренду майна;

обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки
орендованого майна
.

Об'єктами оренди є:1) цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурних
підрозділів (філій, цехів, дільниць). Цілісним майновим
комплексом є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва
продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на
якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями,
системою енергопостачання.2) грошові кошти та цінні папери з урахуванням дебіторської та
кредиторської заборгованості орендодавець надає орендареві на
умовах кредиту за ставкою рефінансування Національного банку
України, а інші оборотні матеріальні засоби викуповуються
орендарем;3) нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) та інше окреме
індивідуально визначене майно підприємств
;

4) майно, що не увійшло до статутних фондів господарських
товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).

Одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або
орендодавцем.

Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін.
На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково
розірвано за рішенням суду у разі невиконання
сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених
законодавчими актами України.

 

61.поняття,зміст та гарантії конкуренції

конкуренція – це боротьба між товаровиробниками за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів та послуг, за привласнення найбільших прибутків.



Цілі конкурентного законодавства спрямовані на зміну поведінки суб’єктів господарювання. Ця поведінка оцінюється під кутом зору заборон, додаткових обов’язків та спеціальних вимог, що містяться в конкурентних правових нормах

Конкуренція виконує в ринковій економіці такі функції: регулювальну; мотиваційну; розподільну; контрольну.

Антимонопольно-конкурентна політика, яку здійснюють компетентні державні органи, спрямована на створення оптимального конкурентного середовища діяльності суб’єктів господарювання, забезпечення їх взаємодії на умовах недопущення проявів дискримінації одних суб’єктів іншими, насамперед у сфері монопольного ціноутворення та за рахунок зниження якості продукції, послуг, сприяння зростанню ефективної соціально орієнтованої економіки.

Уповноважені органи державної влади й органи місцевого самоврядування повинні здійснювати аналіз стану ринку і рівня конкуренції на ньому та вживати передбачених законом заходів щодо впорядкування конкуренції суб’єктів господарювання.

Органам державної влади й органам місцевого самоврядування, що регулюють відносини у сфері господарювання, забороняється ухвалювати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб’єктів господарювання тієї чи тієї форми власності, або ставлять у нерівне становище окремі категорії суб’єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції. У разі порушення цієї вимоги органи державної влади, до повноважень яких належить контроль та нагляд за додержанням антимонопольно-конкурентного законодавства, а також суб’єкти господарювання можуть оспорювати такі акти в установленому законом порядку.

62.правові засади розвитку конкуренції і демонополізації у сфері підприємництва

63.поняття підприємницької діяльності,її ознаки

підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Характеристика (ознаки) підприємницької діяльності (підприємництва)
1. Підприємництво є самостійною діяльністю. Це означає, що, по-перше, підприємництво в Україні може здійснюватися в будь-яких організаційних формах, визначених законами України, на вибір підприємця .Також фізичні особи мають можливість зареєструватись як громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності і провадити таким чином діяльність без створення організації. По-друге,підприємці мають право здійснювати самостійно будь-яку діяльність відповідно до потреб ринку, на власний розсуд приймаючи відповідні рішення, що не суперечать законодавству.
2. Підприємництво є ініціативною діяльністю. Це означає, що зайняття підприємницькою діяльністю є добровільним вчинком. Жоден державний орган, недержавна організація, посадова особа не можуть примусити до зайняття підприємницькою діяльністю. Проте це не означає, що особа не може бути примушена до виконання добровільно взятих на себе зобов'язаньабо зобов'язань, що передбачені державою і випливають зі здійснення особою підприємницької діяльності .

3. Підприємництво є систематичною діяльністю. Проте чітких кількісних критеріїв систематичності (тобто, скільки разів потрібно зайнятися діяльністю для того, щоб вона вважалася підприємницькою) законодавством не встановлено.
4. Підприємництво є діяльністю на власний ризик. Це означає, що за порушення договірних зобов'язань, кредитно-розрахункової і податкової дисципліни, вимог до якості продукції та інших правил здійснення господарської діяльності підприємство та приватний підприємець самостійно несуть відповідальність, передбачену законодавством України. Тобто суб'єкт підприємницької діяльності бере на себе як позитивні, так і негативні наслідки підприємницької діяльності.

5. Підприємництво є господарською діяльністю. Це означає, що, незважаючи на свою специфіку, підприємницька діяльність є складовою ширшого за обсягом поняття "господарська діяльність".

64.поняття,види єдиного податку

Єдиний податок – це податок що платять особи підприємці, що вибрали для себе спрощену систему оподаткування.

Групи платників єдиного податку.

Існує шість груп платників єдиного податку. Розглянемо детальніше кожну з них.

Ви можете обрати першу групу платникаєдиного податку,якщо:

1. Ваш дохід протягом року не перевищує 150 000 грн.

2. Ви не використовуєте працю найнятих робітників.

3. Ви ведете виключно роздрібну торгівлю.

 

Вам підійде друга група платника єдиного податку, у випадку, якщо:

1. Ваш дохід на протязі року не більше ніж 1 000 000 грн.

2. Кількість найманих працівників не перевищує 10 чоловік.

3. Здійснюєте продаж товарів

4. Здійснюєте виробництво

5. Здійснюєте господарчу діяльність в сфері ресторанного бізнесу.

 

Якщо ви обираєте третю групу платника єдиного податку, то повинні виконувати наступні умови:

1. Дохід не повинен перевищувати 3 000 000 грн.

2. Кількість найманих працівників не більше а ніж 20 чоловік.

3. Може надавати посередницькі послуги по купівлі , оренді, а також нерухомого майна

4. Може займатися діяльністю в сфері виробництва, продажу ювелірних виробів, побутових виробів, виробів із дорогоцінних металів та ін.

 

Якщо ви вирішили обрати четверту групу платника єдиного податку то вам необхідно дотримуватись наступних умов:

1. Дохід не має перевищувати 5 000 000грн.

2. Кількість працівників повинна бути не більше 50 чоловік.

3. Всі види діяльності(виняток у статті п .291.5 НКУ)

 

5 - 6 група платників податку

1. Дохід не більше 20 000 000грн(юридичні особи)

2. Кількість працюючих робітників не обмежена

3. Всі види діяльності (за винятком перелічених у п.291.5

 

65.види умов підприємницького договору

66.поняття та правовий статус суб’єктів малого підприємництва

суб'єктами малого підприємництва є:

  • фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності;
  • юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 500 000 євро.

· Суб’єкти малого підприємництва- фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

· Ставка єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва- фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності.

· У разі коли фізична особа – суб’єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, їй достатньо придбати одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

поняття,структура установчого договору

Установчий договір— це угода (договір), яка укла­дається між двома або декількома засновниками щодо створення підприємства (фірми) певним шляхом. Суть установчого договору полягає в тому, що він є одним із різновидів згоди про спільну господарську діяльність з утворенням самостійної юридичної особи.

Структура

1. преамбулу;

2. предмет договору;

3. назву та місцезнаходження фірми;

4. загальні положення договору;

5. юридичний статус фірми;

6. статутний фонд і вклади учасників (засновників);

7. права та обов'язки учасників (засновників);

8. майно фірми. Розподіл прибутку;

9. порядок виходу зі складу учасників;

10 форс-мажор;

11 розв'язання суперечок;

12 умови припинення (розірвання) договору;

13 умови та строки набуття договором чинності;

14. інші умови.

68.поняття казенного підприємства

Згідно з ГК казенні підприємства створюються у галузях народного господарства, в яких:
- законом дозволено здійснення господарської діяльності лише державним підприємствам;
- основним (понад п'ятдесят відсотків) споживачем продукції (робіт, послуг) виступає держава;
- за умовами господарювання неможлива вільна конкуренція товаровиробників чи споживачів;
- переважаючим (понад п'ятдесят відсотків) є виробництво суспільно необхідної продукції (робіт, послуг), яке за своїми умовами і характером потреб, що ним задовольняються, як правило, не може бути рентабельним;
- приватизацію майнових комплексів державних підприємств заборонено законом.
Казенне підприємство створюється за рішенням Кабінету Міністрів України. У рішенні про створення казенного підприємства визначаються обсяг і характер основної діяльності підприємства, а також орган, до сфери управління якого входить підприємство, що створюється. Реорганізація і ліквідація казенного підприємства проводяться відповідно до вимог Господарського кодексу за рішенням органу, до компетенції якого належить створення даного підприємства.
Майно казенного підприємства закріплюється за ним на праві оперативного управління в обсязі, зазначеному в статуті підприємства.
Казенне підприємство є юридичною особою, має відповідні рахунки в установах державного банку, печатку із своїм найменуванням.
Орган, до сфери управління якого входить казенне підприємство, затверджує статут підприємства, призначає його керівника, дає дозвіл на здійснення казенним підприємством господарської діяльності, визначає види продукції (робіт, послуг), на виробництво та реалізацію якої поширюється зазначений дозвіл.
Найменування казенного підприємства повинно містити слова “казенне підприємство”.
Отже, правовий статус казенного підприємства має значну специфіку. Особливістю казенного підприємства є те, що його створення і припинення здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України. При цьому в законі містяться вимоги до змісту рішення про створення казенного підприємства. Перетворення державних підприємств у казенні урегульовано постановою Кабінету Міністрів України “Про перетворення державних підприємств у казенні

Казенне підприємство здійснює господарську діяльність відповідно до виробничих завдань органу, до сфери управління якого воно входить.
Казенне підприємство самостійне організує виробництво продукції (робіт, послуг) і реалізує її за цінами (тарифами), що визначаються в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Орган, до сфери управління якого входить казенне підприємство, здійснює контроль за використанням та збереженням належного підприємству майна, і має право вилучити у казенного підприємства майно, яке не використовується або використовується не за призначенням, та розпорядитися ним у межах своїх повноважень.
Казенне підприємство не має права відчужувати або іншим способом розпоряджатися закріпленим за ним майном, що належить до основних фондів, без попередньої згоди органу, у сферу управління якого воно входить.

69.поняття неплатоспроможності

Неплатоспроможність це - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Банкрутство визначене в законі як визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

70.поняття,зміст зовнішньоекономічних договорів

Зовнішньоекономічний договір (контракт) — матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їхніх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності

Зміст зовнішньоекономічного договору визначається в Положенні про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)

Це Положення застосовується при укладенні договорів купівлі-продажу (надання послуг, виконання робіт) і товарообмінних договорів між українськими та іноземними суб'єктами підприємницької діяльності, незалежно від форм власності і видів діяльності.
До умов, що мають бути передбачені в договорі (контракті), якщо сторони такого договору (контракту) не домовилися про інше щодо викладення умов договору і така домовленість не позбавляє договір предмета, об'єкта, мети та інших істотних умов, без узгодження яких сторонами договір може вважатися неукладеним або він може бути визнаний недійсним у силу недотримання форми відповідно до чинного законодавства України, відносяться:
1. Назва, номер договору (контракту), дата і місце його укладання.
2. Преамбула.
3. Предмет договору (контракту).
4. Кількість і якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг).
5. Базисні умови постачання товарів (приймання-здачі виконаних робіт або зроблених послуг).
6. Ціна і загальна вартість договору (контракту).
7. Умови платежів.
8. Умови здачі (прийому) товарів (робіт, послуг).
9. Упакування і маркування.
10. Форс-мажорні обставини.
11. Санкції і рекламації.
12. Урегулювання спорів в судовому порядку.
13. Місцезнаходження (місце проживання), поштові і платіжні реквізити сторін.

71.поняття договору у підприємницькій діяльності

Господарський договір - це зафіксовані в спеціальному правовому документі на підставі угоди зобов'язання учасників господарських відносин (сторін), спрямовані на обслуговування (забезпечення) їх господарської діяльності (господарських потреб), що грунтуються на оптимальному врахуванні інтересів сторін і загальногосподарського інтересу.

Поняття господарського договору визначається за допомогою його ознак, що дозволяють відокремити його від інших видів договорів (у тому числі цивільних). До таких ознак належать:

Особливий суб'єктний склад (зазвичай господарські договори укладаються за участю суб'єктів (суб'єкта) господарювання. Найчастіше сторонами в господарському договорі є суб'єкти господарювання, проте такі договори можуть укладатися і за участю інших учасників господарських відносин - органів/організацій господарського керівництва (при укладенні державних контрактів, зокрема), негосподарських організацій (для задоволення їх господарських потреб у продукції, роботах, послугах суб'єктів господарювання), громадян (для забезпечення здійснення ним спільної діяльності щодо заснування суб'єктів господарювання) як засновників суб'єктів господарювання.

Спрямованість на забезпечення господарської діяльності учасників договірних відносин - матеріально-технічного забезпечення їх діяльності, реалізації виробленої ними продукції (робіт, послуг), спільній діяльності щодо створення нового суб'єкта господарювання (господарської організації), спільного інвестування, координації господарської діяльності та ін.

Тісний зв'язок з плановим процесом, насамперед внутрішньофірмовим плануванням учасників господарських відносин, а також державним (щодо суб'єктів, які функціонують на державній формі власності, підприємств-мопополістів) і комунальним (щодо підприємств та організацій комунальної форми власності).

Поєднання в господарському договорі майнових (виготовлення/передача продукції, її оплата тощо) та організаційних елементів (визначення порядку виконання, передання-приймання виконання, підстав дострокового розірвання договору, порядку розгляду спорів між сторонами договору тощо).

Обмеження договірної свободи з метою захисту інтересів споживачів (вимоги щодо якості та безпеки товарів, робіт, послуг) та загальногосподарських інтересів, у тому числі щодо захисту економічної конкуренції, національного товаровиробника тощо (типові договори, заборона застосування методів недобросовісної конкуренції, обов'язковість укладення державних контрактів для окремих категорій суб'єктів господарювання, ліцензування та квотування зовнішньоекономічних операцій тощо).

Можливість відступлення від принципу рівності сторін (державні контракти, договори приєднання, договори, що укладаються в межах рамочних контрактів).

 

Правовий статус ТзОВ

ТзОВ може складатися з двох і більше учасників. Закон не обмежує максимальну кількість його учасників, але практика діяльності подібних товариств свідчить, що число їх учасників не повинно перевищувати 50 осіб. В середньому ж кількість членів ТзОВ коливається від 2 до 5 осіб.

ТзОВ діє на підставі установчого договору і статуту. Однією з особливостей змісту установчих документів товариства є те, що вони, крім відомостей, загальних для всіх видів господарських товариств, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.

У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний фонд, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства.

До моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов'язаний внести до тимчасового розрахункового рахунку в банку не менше 30 % відсотків зазначеного в установчих документах вкладу, що підтверджується документами, виданими банківською установою. Учасник зобов'язаний повністю внести свій вклад не пізніше 1 року після реєстрації товариства.

Будь-який з учасників має право вийти з товариства зі сплатою йому вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному фонді. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернений повністю або частково в натуральній формі.

Учасник також може бути виключеним з товариства за рішенням зборів учасників, якщо систематично не виконує свої обов'язки або якщо його дії суперечать досягненню цілей товариства.

Управління ТзОВ здійснюється за допомогою системи органів, які формують учасники товариства. Функції з управління товариством поділяються між його органами:

вищим - зборами учасників;

виконавчим - дирекцією (директором);

контролюючим - ревізійною комісією.

Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є збори учасників, що складаються з учасників або призначених ними представників.

73.підстави відмови у державній реєстрації суб’єктів підприємництва

Підставами,за якими державний реєстратор відмовляє і ДРСП є:

- невідповідність відомостей, які вказані в реєстраційній картці на проведення державної реєстрації юридичної особи, відомостям, які зазначені в документах, що подані для проведення державної реєстрації юридичної особи;
- невідповідність установчих документів вимогам Закону про державну реєстрацію;
- порушення порядку створення юридичної особи, який встановлено законом, зокрема:
- наявність обмежень на зайняття відповідних посад, встановлених законом щодо осіб, які зазначені як посадові особи органу управління юридичної особи;
- невідповідність відомостей про засновників (учасників) юридичної особи відомостям щодо них, які містяться в Єдиному державному реєстрі;
- наявність обмежень щодо вчинення засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженою ними особою юридичних дій у разі проведення державної реєстрації юридичної особи, засновником (учасником) якої є юридична особа, щодо якої прийнято рішення про припинення;
-наявність в Єдиному державному реєстрі найменування, яке тотожне найменуванню юридичної особи, яка має намір зареєструватися;
-використання у найменуванні юридичної особи повного чи скороченого найменування органу державної влади або органу місцевого самоврядування, або похідних від цих найменувань, або історичного державного найменування, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

74.порядок укладання зовнішньоекономічних договорів

Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається в пись­мовій формі, якщо інше не встановлено законом або чинним міжнародним договором, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України.

Форма зовнішньоекономічного договору (контракту) визначається правом місця його укладення. Місце укладення договору (контракту) визначається відповідно до законів України.

Права та обов’язки сторін зовнішньоекономічного договору (контракту) визначаються правом місця його укладення, якщо сторони не погодили інше. Порядок визначення права, яке має застосовуватися до договору (контракту) у разі недосягнення згоди сторін стосовно вказаного порядку, встановлюється Законом. Термін «право» означає чинне в державі право, за винятком колізійних норм. Угода сторін про вибір права повинна бути явно виявлена або явно випливати з умов договору або поведінки сторін.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнаний недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або чинним міжнародним договорам, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.

Законом може бути встановлений особливий порядок укладення, виконання і розірвання окремих видів зовнішньоекономіч­них договорів (контрактів).

Оскільки зовнішньоекономічний договір (контракт) — це матеріально оформлена угода двох або більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, укладення договору складається принаймні із двох стадій: пропозиції однієї сторони укласти договір та прийняття пропозиції другою стороною.

Пропозиція укласти договір називається офертою, а сторона яка її зробила, — оферентом. Прийняття пропозиції чи згода укласти договір називається акцептом, а сторона, яка прийняла пропозицію, — акцептантом. Пропозиція про укладення договору визнається офертою, якщо вона достатньо визначена і виявляє намір оферента бути зв’язаним умовами оферти в разі акцепту. Оферта вважається достатньо визначеною, якщо в ній зазначений товар і прямо чи непрямо встановлюється кількість і ціна або передбачається порядок їх визначення. Пропозиція, адресована невизначеному колу осіб, розглядається тільки як запрошення робити зустрічні оферти, якщо інше прямо не вказано особою, яка зробила пропозицію. У зв’язку з цим виокремлюють два види оферти: тверда і вільна.

Тверда оферта передбачає пропозицію про продаж певного товару одному можливому покупцеві з зазначенням строку дії оферти, тобто часу, протягом якого продавець вважатиме себе зв’язаним умовами оферти. Вільна оферта не містить вказівки на строк її дії і не зобов’язує продавця додержувати умов, які в ній зазначені, протягом певного часу. Згода покупця з умовами оферти підтверджується твердою контрофертою, де зазначаються її умови.

Оферта набуває чинності, коли вона отримана тією стороною, якій вона направлена.

Відповідь на оферту, яка має служити акцептом, але містить доповнення, обмеження або інші зміни, є відхиленням оферти і являє собою зустрічну оферту.

 

75.адмін.відповідальність за порушення законодавства у сфері підприємництва

Аналіз чинного законодавства України дозволяє класифікувати заходи адміністративної відповідальності у сфері підприємницької діяльності таким чином. Заходи адміністративної відповідальності за порушення: податкового законодавства; банківського законодавства; митних правил і правил здійснення зовнішньоекономічної діяльності; земельного законодавства: у області будівництва; антимонопольного законодавства; у сфері захисту прав споживачів; пожежної безпеки: за порушення санітарних і інших правил.
Це наступні склади правопорушень:
- Порушення умов провадження підприємницької діяльності
- Порушення ліцензійних умов провадження господарської діяльності

  1. Порушення правил торгівлі, виконання робіт і надання послуг
  2. Відмова споживачам у реалізації їх прав

- Порушення встановленого порядку виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів
- Порушення правил торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами
- Порушення бюджетного законодавства
- Порушення порядку провадження торговельної діяльності, діяльності надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг
- Провадження банківської діяльності без банківської ліцензії

76.кримін.відвовід.за порушення у сфері підприємництва

До діянь,які мають ознаки злочинів відповідно до КК,належать:

-виготовлення,зберігання,придбання,перевезення,пересилання,ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей,державних цінних паперів чи білетів державної лотереї,

- незаконні дії документами на переказ,платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків,обладнанням для їх виготовленням.

- контрабанда.

- порушення порядку зяйняття господарською діяльністю,що регулює виробництво,експорт,імпорт дисків для лазерних систем зчитування,експорт,імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва.

- незаконне виготовлення,зберігання,збут або транспортування з метою збуду підакцизних товарів.

- фіктивне підприємництво.

- протидія законній господарській діяльності тощо

77.установчі документи господарського товариства

Ст. 4 Закону України "Про господарські товариства" визначено, що установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.

Установчі документи всіх господарських товариств повинні містити:

- відомості про вид товариства;

- предмет і цілі його діяльності;

- склад засновників та учасників;

- склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень.

Таким чином, законодавством передбачено наявність відомостей про склад засновників та учасників, кількість акцій, що купуються засновниками, у статуті господарського товариства.

78.неправомірне використання ділової репутації господарюючого суб’єкта

Неправомірним використанням ділової репутації суб'єкта господарювання визнаються: неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки; неправомірне використання товару іншого виробника; копіювання зовнішнього вигляду виробу іншого виробника; порівняльна реклама.

2. Неправомірним є використання без дозволу уповноваженої на те особи чужого імені, комерційного найменування, торговельної марки, інших позначень, а також належних іншій особі рекламних матеріалів тощо, що може призвести до змішування з діяльністю іншого суб'єкта господарювання, який має пріоритет на їх використання.

3. Використання у комерційному найменуванні власного імені громадянина є правомірним, якщо до власного імені додається будь-який відмітний елемент, що виключає змішування з діяльністю іншого суб'єкта господарювання.

4. Неправомірним використанням товару іншого виробника є введення у господарський обіг під своїм позначенням товару іншого виробника шляхом змін чи зняття позначень виробника без дозволу уповноваженої на те особи.

5. Копіюванням зовнішнього вигляду виробу є відтворення зовнішнього вигляду виробу іншого суб'єкта господарювання і введення його у господарський обіг без однозначного зазначення виробника копії, що може призвести до змішування з діяльністю іншого суб'єкта господарювання. Не визнається неправомірним копіювання зовнішнього вигляду виробу або його частин, якщо таке копіювання зумовлено виключно їх функціональним застосуванням.

6. Дія закону не поширюється на вироби, що мають охорону як об'єкти права інтелектуальної власності.

7. Порівняльною є реклама, що містить порівняння з товарами (роботами, послугами) чи діяльністю іншого суб'єкта господарювання. Не визнається неправомірним порівняння в рекламі у випадках, передбачених законом.

 


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2018 год. Все права принадлежат их авторам!