Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Школа «Аннали». Л. Февр, М. Блок, Ф. Бродель як прихильники синтезуючої історії. Поняття «історична структура», «культурний тип», «цивілізація», «ментальність»



Історичний соціологізм знайшов продовження у плідній праці французьких істориків т.зв. «Школи Анналів», котрі гуртувались навколо часопису «Аннали економічної і соціальної історії» (з 1929). Найвідоміші її представники Л.Февр, М.Блок, Ф.Бродель розвивали і збагачували ідеї Е.Дюркгайма у 20-60-х роках. Вони запропонували поняття «історичної структури» як прояву синтетичної соціальної дійсності. Ці історичні структури представляють собою сукупність усіх проявів суспільного життя людей і формують відповідний менталітет або, іншими словами, «культурний тип», який відповідає дим структурам і відображає рівень цивілізованості. Під цивілізацією, на їх думку, слід розуміти сукупність суспільних структур, які здатні формувати певну ментальність. «Анналісти», на відміну від інших історичних шкіл (за виключенням марксистів), залишались прихильниками синтезуючої історії і прибічниками залучення до вивчення соціальних структур методів інших наук (антропології, психології, економії тощо). Вважали, що розширення предмету і методів пізнання створює «нову історію», яка матиме більше рис суворої наукової дисципліни.Школа “Аннали” за визнанням багатьох сучасних теоретиків історії здійснила справжню революцію в історіографії, розробивши одну з найвпливовіших методологічних парадиґм сучасної історіографії, впливи якої відчутні донині у багатьох національних історіографіях. Заслугою її засновників було утвердження наукового характеру історичного пізнання, конструювання теоретичних засад його проведення, постулювання інтеґрального підходу до вивчення минулого.Методологічні положення “анналістів” містили низку плідних ідей, котрі не догматизували історичне пізнання, а, навпаки, створювали можливості для творчого розвитку і трансформації теоретичної парадиґми. Останнє зумовило поступову видозміну теоретичних підстав Школи у ХХ ст.Обґрунтування методологічних підстав першого періоду діяльності Школи,який охоплює 20-50-ті роки ХХ ст., належить її засновникам — французьким історикам Л.Февру і М.Блоку. Між обома вченими існували певні розбіжності теоретичного плану, але об’єднувало прагнення знайти теоретичні підвалини, котрі б уможливили відродження наукового характеру історії, відкинення численних звинувачень у “партійності”, суб’єктивності цієї науки. Іншими словами, вони намагалися створити “нову історичну науку”, яка б посіла гідне місце серед інших академічних наук. У 1929 р. для пропаганди своїх поглядів обидва історики заснували часопис “Аннали економічної та соціальної історії”, який у зміненому вигляді продовжує виходити донині, і який дав назву напрямку.Концентрований вигляд методологічні погляди французьких вчених знайшли у праці Марка Блока (1886-1944) “Апологія історії або ремесло історика” (1946),збірнику полемічних творів Люсьєна Февра (1878-1956) “Бої за історію” (1953).Обидва історики, які мали за собою ґрунтовні історичні дослідження з конкретних проблем минулого Франції та Європи, дотримувалися думки про недостатність позитивістського підходу до вивчення минулого, а також неокантіанського свідомісного трактування минулого. Тому вони поставили перед собою завдання створити “історичну теорію”, яку пізніше вони назвали “доктриною “Анналів”. Блок ще до першої світової війни опублікував декілька ґрунтовних досліджень з історії феодального суспільства у Європі. Теоретичні погляди виклав у згаданій вище книзі, яку писав у роки ІІ-ї світової війни, але не встиг закінчити. Блок прагнув використати пізнавальні здобутки різних методологічних концепцій соціологічного спрямування — соціології Дюркгейма, теорії синтезу Берра, історичної соціології Маркса, економічної соціології Ф.Сіміана, антропології М.Мосса, географічної школи П.Відаля де Ла Блаша та інших .Насамперед, Блок визначив об’єкт і предмет історії — людину у соціальному середовищі. Історія виступала як “синтезуюча” наука про історичну суспільну людину. Суспільство він розглядав як складну систему, всі елементи якої —матеріальні умови життя, соціальна структура, духовне життя — знаходяться у



постійній взаємодії. Щоб зрозуміти людину в історії, слід комплексно вивчати усі сторони її суспільного життя, а не тільки політику чи окремі інституції. Таке вивчення можливе лише з допомогою залучення методів інших наук про людину і суспільство. Вони дозволять вивчати передусім масові процеси — економічні,соціальні, духовні, оскільки складають цілісність суспільного буття людей.Взаємодія цих процесів створює історичний рух, який є повільний і не моністичний,тому що в кожний історичний момент вирішальну роль може відіграти будь-який суспільний чинник.


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2018 год. Все права принадлежат их авторам!