Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Чи знаєш ти свої права, дитино?



В чому сенс життя?

(урок – диспут)

"Хто ні розумом, ні милосердям

не схиляється для подання допомоги іншим, той справедливо називається нелюдимом"

(Спіноза)

 

Ніколи людині не було байдужим питання про сутність її призначення. Пошук істини, який виправдував зміст життя, приводив людину до відкриттів. Відкриття окриляли, запевняли: не дарма, не дарма... Складався досвід, життєстверджуючий, ґрунтовний. Здавалось би, повтори, доповни своїм. Але кожна людина кожного разу все починає заново. Очевидно, і в цьому частинка нашої суті – щоб повірити, треба самому перевірити.

Прислухаємося до того, що тривожить. Декілька листів... Їх автори – ваші ровесники, школярі старших класів. Питання, яке цікавить їх – питання про зміст життя.

Про те, чому так пусто і безцільно проходить час, чому так багато зусиль тратиться на дрібниці і, найактуальніше питання – чому вони розтрачують час в школі: «В останньому випуску нашої школи – пишуть десятикласники однієї школи, - немає жодного учня з глибокими знаннями. А якщо говорити начистоту, то знання у нас взагалі відсутні. Ми – нове покоління інфантильних... кожен із нас зокрема глибоко нещасна людина, а ви пропонуєте нам роздуми про зміст життя. Який тут зміст – одна нісенітниця, і краще взагалі не думати».

Гіркі рядки, страшні рядки. Школа переживає зараз дуже важкі часи. Економічна нестабільність, відсутність віри в завтрашній день, розмитість ідеалів.

Так як же бути? Що сказати учням? Що порадити? Як допомогти знайти відповіді на питання, життєво важливі?

Запитання.

Як Ви вважаєте, в чому сенс життя? (Відповіді учнів).

Видатний академік Д.С.Лихачов з цього приводу сказав наступне: «Зміст мого життя – збільшувати добро в оточуючому нас світі. А добро – це щастя всіх людей, це уміння бачити і відчувати прекрасне».

Але, згодьтесь, для сприйняття краси і добра оточуючого людина сама повинна бути душевно красивою, глибокою, щедрою. І ще мені здається: чим частіше людина буде задаватися питанням про сенс життя, тим глибшим, добрішим і розумнішим він буде – ви згідні зі мною? Головне може бути у відтінках, у кожного своє власне, неповторне. Але все таки головне повинно бути у кожної людини. Життя не повинне розсипатися на дрібниці, розмиватися в повсякденних турботах.

Людина повинна не просто підніматися, але підніматися над самою собою, над своїми особистими повсякденними турботами.

«Якщожити тільки для себе, своїми мілкими турботами про власне благополуччя, то від прожитого не залишиться і сліду. Якщо ж жити для інших, то інші збережуть те, чому служив, чому віддавав сили» (Дмитро Лихачов).



Стільки слів уже сказано: не роби зла, будь чесним, добрим, справедливим...

Суть людини – це її суспільні зв’язки. Людина живе серед людей. І якщо вона не відчуває цього – їй погано, вона нещаслива. Ось чому так важливо навчитися поважати людей, навчитися бути потрібним, корисним.

Ми самі вирішуємо, як вчинити, в тому чи іншому випадку, яке і коли прийняти рішення, але ми справедливі, благородні, добрі настільки, наскільки підготовлені до справедливості, доброти, благородства.

В психології проблема самопізнання і самосвідомості – одна з найскладніших.

Ми усвідомлюємо існування світу об’єктів, тобто того, що знаходиться поза нами, зв’язано з цілим рядом суб’єктивних її особливостей які часто заважають створенню об’єктивного уявлення про своє «я».

Якось до Едварда Мунка, одного з найсумлінніших і гірких художників нашого століття, прийшов в гості індус, близький друг Рабіндраната Тагора. Зав’язалася розмова.

Мунк запитав індуса, що він думає про життя і смерть, про вдосконалення людини.

Індус відповів: всі повинні заново пережити життя, поки не стануть чистими і добрими.

Мунк запитав, чи уникне Тагор необхідності заново переживати своє життя.

Індус відповів: він великий майстер. Може бути, він великий письменник, який живе в Індії. Але в житті кожного з нас є моменти, за які соромно, які треба б пережити заново.

Мунк здивувався: хіба те, чого досягнув художник в мистецтві, не найголовніше?!

Індус повторив: Тагор – великий майстер. Але йому, як і всім нам, прийдеться заново пережити своє життя.



Спочатку Мунк мовчки дивився на гостя. Потім зробив крок і низько вклонився...

Проповідувати мораль легко, пояснити її важко. Є древнє, як світ, правило: людина повинна бути максимально корисною багатьом людям; якщо це неможливо, то хоча б небагатьом.

Дізнатися і зрозуміти себе складно, це довгий і важкий процес. Учені вважають, що людина за все своє життя переживає декілька душевних кризисів саморозвитку.

Перша криза проходить в 3 роки – дитина прагне наслідувати дорослих, хоче доказати їм, що вона сама може щось робити. Підлітковий період – друга криза, більш складна.

В юнацькому віці криза спалахує з новою силою – молода людина хоче розпоряджатися своїм життям, вона хоче виробити своє власне світосприйняття, свою життєву позицію.

Якраз в цьому віці дуже велике бажання удосконалюватися... Вона повна сумнівів протиріч, вона все і вся прагне критикувати... вона мислить сама. А дорослі іноді не розуміють, що твориться в душі їх дитини, учня. Вони, як і раніш, відносяться до нього як до маленького.

І криза незадоволеності собою і оточуючими людьми посилюється. Треба дуже обережно допомогти юній людині розібратися в собі...

І тут нам допоможе досвід інших. Радячись з мудрецями, ми поступово пізнаємо і самих себе. Людина, яка іде до самовдосконалення, яка розуміє і поважає себе, повинна зрозуміти інших людей і проникнутися до них повагою, щоб таким чином завжди і дійсно залишатися самою собою.

Ось чому мені хочеться пер листати разом з вами щоденник людини; яка кожним днем своїм прагнула одного – творення себе .

Прислухаємося до її слів. Може бути, вони допоможуть і нам...

Лев Толстой... Один із найскладніших художників... Скільки спорів породжували його статті, книги! Він ніколи не публікував своїх щоденників, - дуже особисті вони були. В них його «я» - безпощадне і безжалісне. Час дозволив нам задуматися над його сумнівами...

«Діючи розумовою силою, можна досягти досконалості» - вважав Лев Толстой. «Всі сили людини повинні бути направлені на те, щоб з кожним часом стати кращою, ніж є».

Ставати кращим важко: потрібно кожного дня перемагати себе... Під силу це? Бували хвилини, коли Толстому здавалося, що він досягнув щастя, спокою, що він зрозумів свої помилки, пошуки, звільнився від них.

Але зліт не вічний. Далі – різкий спад, розчарування в своїх силах: «Але ні! Плотська меркантильна сторона знову взяла своє, і не пройшло часу, а я майже свідомо чув голос пороку, марнославства, пустої сторони життя; знав, звідки цей голос, знав, що він погубить моє блаженство, боровся і піддавався йому. Я заснув, мріючи про славу, про жінку; але я не винен, я не міг».

Як же жити далі, як поважати себе, якщо сам собі зрадив?

«Все нижчим становлюсь у власній уяві... Так не можна жити... В останній раз говорю собі: якщо пройде три дні, під час яких я нічого не зроблю для користі людей, я уб’ю себе! Важливіше Всього для мене в житті – позбавлення від трьох вад: роздратованості, безхарактерності, ліні. Я не виконую того, що собі намічаю; що виконую, те виконує недобре... Для цього пишу... деякі правила...

1) Що призначено — обов'язково виконувати...

2) Що виконуєш, виконуй добре...

3) Застав розум твій постійно діяти зі всією йому можливою силою.

4) Читай і думай».

Лев Толстой в плані удосконалення душі:

1) Привчіть себе оцінювати вчинки, думки, рішення.

2) Головна моя помилка – це та, що я процес удосконалення змішував з
самою досконалістю. Потрібно, насамперед, зрозуміти себе і свої недоліки і старатися виправити їх, а не ставити перед собою завдання – досконалість якої не тільки неможливо досягнути з тої низької точки зору, на якій я стою, але при розумінні якого пропадає надія на можливість досягнення...

3) Невизначеність по відношенню до себе робить характер нестійким,
паралізує його силу. Причому нам здається, що ми не можемо справитися зі своїми пристрастями, зі своєю "сильною" натурою і зовсім не схильні пояснювати конфлікти, непорозуміння, незручності слабістю опору. Ми не звикли собі чинити опір, тому що не звикли аналізувати себе, тобто наш розум недостатньо розвинений.

4) Виняткові ситуації рідкісні, і не треба дуже покладатися на свою уяву. Краще використовуйте любий випадок, щоб виховувати силу своєї волі і характеру; кожну справу вважайте важливою, відносьтеся до неї зі всією серйозністю. Не діліть справи на великі і маленькі. Вони повинні бути тільки справжніми, тобто такими в які людина вкладає душу.

5) Боротьбу проти зла, закладеного в людині, ми ведемо не тільки з
допомогою суду над собою. Внутрішня сила не викликає шуму. Вона просто
діє.
(Оповідання Л. Толстого "Люцерн"):

Старий невідомий музикант приходив на площу і грав. Його слухали, він не мріяв про нагороди, про аплодисменти, він просто ділився з людьми тим, що любив, - музикою. І його щирість була нагороджена.

В нас існує як би дві людини: зовнішня і внутрішня. Пізнати в собі,
внутрішню людину – вища мудрість, основа самовдосконалення. Тому не варто боятися зазирнути в себе глибше.

Ми дуже бережемо себе, своє серце. Але нам і дане воно для того, щоб страждати, співчувати, переживати. Мабуть, сутність самовдосконалення в тому, як послабити біль іншого, наскільки це можливо.

І без знаків запитання тісний зв’язок між моральною досконалістю і
щастям, з однієї сторони, і моральною недосконалістю і нещастям – з другої сторони.

Запитання. А як Ви відноситеся до цього листа?:

«Як добре, коли в 17 років ти можеш з повною впевненістю сказати: «У мене є одна мета в житті – бути хорошим і корисним людям. А значить, бути щасливим. Адже тільки щасливі приносять щастя оточуючим» - пише Ваша ровесниця.

Запитання.

1) Хотіти бути щасливим і стати щасливим – чи легко це?

2) Чи в наших це руках?

3) Залежимо ми від своїх бажань і вчинків, чи від тих людей, яких зустрінемо в житті?

Побажаємо ж вашим ровесникам збутися їх мріям, не відступити від мети ні в великому, ні в малому, щоб не було в житті потім гіркоти розчарувань. А я Вам бажаю теж знайти своє покликання, свій шлях у житті.

Чи знаєш ти свої права, дитино?

(урок спілкування)

 

Щоб зробити з дітей – хороших громадян,

їм слід дати можливість проявити свої права

громадян і виконувати обов’язки громадян

(С. Смайсл)

Давайте менше говорити про обов'язки

дітей, а більше про їхні права

(французький філософ 18 ст)

 

Дорогі діти! Кожен із Вас – це цілий світ із притаманними тільки Вам індивідуальними рисами характеру та темпераменту. У поета Симоненка є такі рядки: «Знаєш, що ти людина? Знаєш про це чи ні? Усмішка Твоя єдина і очі Твої ясні. Більше тебе не буде, більше на цій землі. Інші ходитимуть люди – добрі, веселі і злі...» Кожен із Вас – це частинка космосу – неповторна і своєрідна. Кожного дня Ви ідете в школу та з школи, маєте дім, сім’ю, учителів, друзів.

Ви живете в державі, яка зветься Україною. Для своїх батьків – Ви є дітьми, для України Ви є громадянином.

Громадянин – це особа, наділена державою юридичними правами та обов'язками.

Які ж права маєте Ви, діти? (Відповіді дітей).

Про це – наша сьогоднішня розмова. По-перше, давайте з’ясуємо хто ж вважається дитиною.

Стаття 1 Конвенції ООН говорить: «Дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосованим до даної особи, вона не досягає повноліття раніше».

Людство здавна відносилося до дітей з любов’ю і повагою, вбачаючи в
дітях – майбутнє сім’ї, країни, світу. Сьогоднішні діти – це майбутні
громадяни, які будуть вирішувати долю країни, а отже і Планети. Тому
захисту прав дитини були присвячені наступні документи:

1) Женевська декларація прав дитини 1924 року. (Декларація – це заява, урочисте проголошення загальних положень, прав і свобод, гарантій без їх обґрунтування та конкретизації).

2) Декларація прав дитини, прийнята Генеральною Асамблеєю
20 листопада 1959 р.

В Декларації прав дитини зазначено:

- Ми – діти світу. Хто б не були наші батьки, де б ми не жили і в що б
ми не вірили, поводьтеся з нами, як з рівними. Ми гідні того, щоб отримувати все найкраще з того, що може дати світ.

- Захищайте нас, щоб ми мали змогу рости гідно і вільно.

- Нехай у нас буде сім’я і земля, яку ми можемо назвати своєю.

- Ми не повинні мерзнути, і в нас має бути дах над головою.
Забезпечте нас їжею та місцем для ігор. Якщо захворіємо, то нам необхідний догляд.

- Якщо у нас є проблеми у фізичному чи розумовому розвитку, ви ще
більше турбуйтеся про нас і враховуйте наші потреби.

- Дайте нам змогу жити в сім’ї. Якщо сім’я не може піклуватися про
нас, то візьміть нас до себе.

- Добре навчайте нас, щоб ми могли бути щасливими і плідно прожити
життя. Але дайте нам змогу гратися, щоб ми самі навчалися.

- Хай у важку годину ми будемо першими, кому Ви допоможете.
Майбутнє світу залежить від нас.

- Захистіть нас від жорстокості й від тих, хто з нами погано
поводиться.

- Ростіть нас в умовах терпимості, свободи і любові. Коли виростемо,
ми також пропагуватимемо мир і розуміння між народами.

Основні принципи Декларації Прав дитини:

ü Всі діти мають право на любов і піклування.

ü Діти можуть обирати свою власну релігію.

ü Жодна дитина не повинна бути жертвою насилля або війни.

ü Всі діти мають право на навчання.

ü Діти можуть висловлювати свої власні думки.

ü Жодна дитина не повинна бути примушеною до праці.

ü Жодна дитина не повинна бути скривджена і зневажена.

ü Всі діти мають право на належне і здорове харчування.

ü Діти мають право на інформацію.

ü Жодна дитина не повинна бути об’єктом сексуальних домагань.

3) Міжнародний Пакт про громадянські та політичні права (зокрема
ст.23 і 24)

Ст.23, пункт 4: «Держави, які беруть участь у цьому Пакті,
повинні вжити належних заходів для забезпечення рівності прав і обов’язків
обох з подружжя щодо одруження, під час перебування в шлюбі і при його
розірванні. В разі розірвання шлюбу має передбачатися необхідний захист
дітей
».

Ст. 24:

· Кожна дитина без будь-якої дискримінації за ознакою раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, національності чи соціального походження, майнового стану або народження має права на такі заходи захисту, які є необхідними в її становищі як малолітньої з боку сім’ї, суспільства і держави.

· Кожна дитина повинна бути зареєстрована негайно після її
народження і повинна мати ім’я.

· Кожна дитина маж право на набуття громадянства.

4) Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права
(зокрема ст.10).

Ст.10, п.3: «Особливі заходи охорони і допомоги мають вживатися щодо всіх дітей і підлітків без будь-якої дискримінації за ознакою сімейного походження чи за іншою ознакою. Діти і підлітки мають бути захищені від економічної і соціальної експлуатації. Застосування їх праці в галузі, шкідливій для їх моральності і здоров’я чи небезпечній для життя або такій, що може завдати шкоди їх нормальному розвитку, повинно каратися законом».

5) І основний документ, на якому ми зупинимося конкретніше – це
Конвенція ООН про права дитини, прийнята та відкрита для підписання
ратифікації та приєднання резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї від 20
листопада 1989 р. Набула чинності для України з 27 вересня 1991 р.

Конвенція складається з 54 статей.

Червоною ниткою в конвенції проходить думка про особисту свободу кожної людини як перше і важливе право.

Зараз будуть зачитані і прокоментовані основні положення Конвенції прав дитини.

В ст.2 вказано, що держави-сторони поважають і забезпечують всі права, передбачені цією конвенцією, за кожною дитиною, без будь-якої дискримінації незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров'я та народження дитини, її батьків чи законних опікунів або яких-небудь інших обставин.

Ст. 6.

· Держави – сторони визнають, що кожна дитина має невід’ємне право
на життя.

· Держави – сторони забезпечують у максимально можливій мірі
виживання та здоровий розвиток дитини.

Ст.7. Дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім’я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Ст.8. Держави – сторони зобов’язані поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім’я та сімейні зв’язки.

Ст.9. Держави – сторони забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Ст.12. Держави – сторони забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Ст.13. Дитина має право вільно висловлювати свої думки; це право включає свободу шукати, одержувати та передавати інформацію та ідеї будь-якого роду незалежно від кордонів в усній, письмовій чи друкованій формі, у формі творів мистецтва чи за допомогою інших засобів на вибір дитини.

Ст.14. Держави – сторони поважають право дитини на свободу думки, совісті та релігії.

Ст.16:

· Жодна дитина не може бути об’єктом свавільного або незаконного
втручання в здійснення її права на особисте та сімейне життя, недоторканість житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність.

· Дитина має право на захист Закону від такого втручання або
посягання.

Ст.19. Держави – сторони вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину.

Ст.20:

· Дитина, яка тимчасово або постійно позбавлена сімейного оточення
або яка в її власних якнайкращих інтересах не може залишатися в такому
оточенні, має право на особливий захист і допомогу, що надається державою.

· Держави – сторони відповідно до національних законів забезпечують
зміну догляду за дитиною.

· Такий догляд може включати, зокрема, передачу на виховання
(«кафала» за ісламським правом), усиновлення або, за необхідності, направлення до відповідних установ по догляду за дітьми.

Ст.23. Держави – сторони визнають, що неповноцінна в розумовому або фізичному відношенні дитина має вести повноцінне і достойне життя в умовах, які забезпечують її гідність, сприяють почуттю впевненості в собі і полегшують її активну участь у житті суспільства.

Ст.24. Держави – сторони визнають право дитини на користування найбільш досконалими послугами системи охорони здоров’я та засобами лікування хвороб: зниження рівня смертності немовлят і дитячої смертності; забезпечення надання необхідної медичної допомоги та охорони
здоров’я дітей; боротьба з хворобами і недоїданням; гігієна, санітарія середовища перебування дитини та запобігання нещасним випадкам; просвітницька робота та послуги у галузі профілактичної медичної допомоги.

Ст.26. Держави – сторони визнають за кожною дитиною право користуватися благами соціального забезпечення, включаючи соціальне страхування, і вживають необхідних заходів щодо досягнення повного здійснення цього права згідно з національним законодавством.

Ст.27:

п.1. Держави – сторони визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини.

п.3. Держави – сторони відповідно до національних умов і в умовах своїх можливостей вживають необхідних заходів щодо надання допомоги батькам та іншим особам, які виховують дітей, у здійсненні цього права та у випадку необхідності надають матеріальну допомогу і підтримують програми, особливо щодо забезпечення дитини харчуванням, одягом і житлом.

Ст.28. Держави – сторони визнають право дитини на освіту, зокрема: вводять безоплатну і обов'язкову початкову освіту; сприяють розвиткові різних форм середньої освіти, як загальної, так і професійної, забезпечують її доступність для всіх дітей та вживають таких заходів, як введення безплатної освіти та надання у випадку необхідності фінансової допомоги; забезпечують доступність вищої освіти для всіх на підставі здібностей кожного за допомогою всіх необхідних засобів; забезпечують доступність інформацій та матеріалів у галузі освіти й професійної підготовки для всіх дітей; вживають заходів щодо сприяння регулярному відвіданню шкіл і зниженню кількості учнів, які залишили школу.

Ст.29. Держави – сторони погоджуються щодо того, що освіта дитини має бути спрямована на: розвиток особи, талантів, розумових і фізичних здібностей дитини в найповнішому обсязі; виховання поваги до прав людини та основних свобод, а також принципів, проголошених у Статуту ООН; виховання поваги до батьків дитини, її культурної самобутності, мови та національних цінностей країни, в якій дитина проживає, до країни, її походження та цивілізацій, відмінних від її власної; підготовку дитини до свідомого життя у вільному суспільстві в дусі розуміння миру, терпимості, рівноправності чоловіків і жінок та дружби між всіма народами, етнічними, національними і релігійними групами, а також особами з корінного населення; виховання поваги до навколишньої природи.

Ст.31. Держави – сторони визнають право дитини на відпочинок і дозвілля, праві брати участь в іграх і розважальних заходах, що відповідають її віку, та вільно брати участь у культурному житті та займатися мистецтвом.

Ст.32. Держави – сторони визнають право дитини на захист від економічної експлуатації та від виконання будь-якої роботи, яка може являти небезпеку для здоров’я, бути перешкодою в одержанні нею освіти чи завдавати шкоду її здоров’ю, фізичному, розумовому, духовному, моральному та соціальному розвитку: а) встановлюють мінімальний вік для прийому на роботу; б) визначають необхідні вимоги щодо тривалості робочого дня і умов праці; в) передбачають відповідні види покарань або інші санкції для забезпечення ефективного здійснення цієї статті.

Ст.33. Держави – сторони вживають всіх необхідних заходів, включаючи законодавчі, адміністративні та соціальні, а також заходи в галузі освіти, щоб захистити дітей від незаконного зловживання наркотичними засобами та психотропними речовинами, як вони визначені у відповідних міжнародних договорах, та не допускати залучення дітей до протизаконного виробництва таких речовин і торгівлі ними.

Ст.34. Держави – учасниці зобов’язані захищати дитину від усіх форм сексуальної експлуатації та сексуальних розбещень. З цією метою держави – сторони, зокрема, вживають на національному, двосторонньому та багатосторонньому рівнях всіх необхідних заходів щодо запобігання: а) схилянню або примушуванню дитини до будь-якої незаконної
сексуальної діяльності; б) використанню дітей з метою експлуатації у проституції або в іншій сексуальній практиці; в) використанню дітей з метою експлуатації у порнографії та порнографічних матеріалах.

Ст.35. Держави – сторони вживають на національному, двосторонньому та багатосторонньому рівнях всіх необхідних заходів щодо відвернення викрадень дітей, торгівлі дітьми чи їх контрабанди в будь-яких цілях і в будь-якій формі.

Ст.37. Держави – сторони забезпечують:

а) щоб жодна дитина не піддавалася катуванням та іншим жорстким,
нелюдським або принижуючим гідність видам поводження чи покарання. Ні
смертна кара, ні довічне тюремне ув'язнення, які не передбачають
можливості – звільнення, не призначаються за злочини, вчинені особами, молодшими 18 років;

б) щоб жодна дитина не була позбавлена волі незаконним або
свавільним чином. Арешт, затримання чи тюремне ув’язнення дитини
здійснюються згідно з законом та використовуються лише як крайній захід і
протягом найкоротшого відповідного періоду часу;

в) гуманне ставлення до кожної позбавленої волі дитини і повагу до
гідності її особи з урахуванням потреб осіб її віку. Зокрема, кожна
позбавлена волі дитина має бути відокремлена від дорослих, якщо тільки не вважається, що в найкращих інтересах дитини цього не слід робити, та мати право підтримувати зв'язок із своєю сім'єю шляхом листування та побачень, за винятком особливих обставин;

г) щоб кожна позбавлена волі дитина мала право на негайний доступ до правової та іншої відповідної допомоги, а також право оскаржувати законність позбавлення її волі перед судом чи іншим компетентним, незалежним і безстороннім органом та право на невідкладне прийняття ними рішень щодо будь-якої процесуальної дії.

Ст.38. п.2. Держави – сторони вживають всіх можливих заходів щодо забезпечення того, щоб особи, які не досягли 15-річного віку, не брали безпосередньої участі у воєнних діях.

Ст.40. Держави – сторони визнають право кожної дитини, яка, як вважається, порушила кримінальне законодавство, звинувачується або визнається винною в його порушенні, та таке поводження, що сприяє розвиткові у дитини почуття гідності та значущості, зміцнює в ній повагу до прав людини й основних свобод інших та при якому беруться до уваги вік дитини і бажаність сприяння її реінтеграції та виконання нею корисної ролі в суспільстві:

а) кожна дитина, яка, як вважається, порушила кримінальне законодавство чи звинувачується в його порушенні, мала принаймні такі гарантії:

1. презумпцію невинності, поки її вина не буде доведена згідно їх
законом;

2. негайне і безпосереднє інформування її про звинувачення проти неї,
а у випадку необхідності – через її батьків чи законних опікунів, та
одержання правової й іншої необхідної допомоги при підготовці та здійсненні свого захисту;

3. свобода без примусу щодо даваних свідчень чи визнання вини,
вивчення показань свідків звинувачення або самостійно, або за допомогою
інших осіб та забезпечення рівноправної участі свідків захисту та вивчення їх
свідчень;

4. якщо вважаються, що дитина порушила кримінальне законодавство,
повторний розгляд вищим компетентним, незалежним і безстороннім
органом чи судовим органом згідно із законом відповідного рішення та будь-
яких вжитих у цьому зв'язку заходів;

5. безплатна допомога перекладача, якщо дитина не розуміє
використовуваної мови чи не розмовляє нею;

6. повна повага її особистого життя на всіх стадіях розгляду.

Сьогодні кожен з Вас детальніше познайомився з основними документами, в яких йдеться про права і обов'язки дітей, школярів і їх батьків. І Ваше завдання не тільки знати, але й використовувати свої обов'язки, вміло і шанобливо користуватися своїми правами.

Ще один факт до Вашої уваги: 29 травня 1993 р. в м.Києві створено
Всеукраїнський комітет Захисту дітей.

 

 


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2018 год. Все права принадлежат их авторам!