Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Характеристика Східної цивілізації. 9 часть



Проблеми сплати репарацій Німеччиною і боргів союзниками США дуже загострилися. Термін дії «плану Дауеса» закінчувався в 1929 р., але він не визначав ані остаточної суми репарацій, ані періоду їхньої сплати. Союзники-переможці ще в 1929 р. створили «комітет експертів» на чолі з американським банкіром Юнгом, який виробив новий репараційний план. «План Юнга» після гострих суперечок був затверджений на Гаазькій конференції 12 держав і почав діяти з січня 1930 р. «План Юнга» встановлював загальну суму репарацій Німеччини (в 1921 р. визначалося 132 млрд марок, тепер — 113,9 млрд марок). Остаточний термін їхньої сплати встановлено до 1988 р. Розмір щорічних репарацій зменшувався на 20 % — до 2 млрд марок. Змінено порядок збирання репарацій — тільки за рахунок непрямих податків і залізничних прибутків (без облігацій з концернів). Були ліквідовані всі види контролю над Німеччиною, засновано Базельський банк міжнародних розрахунків (замість репараційної комісії).

«План Юнга» становив продовження «плану Дауеса» й передбачав певну систему сплати боргів: Німеччина торгує з Радянським Союзом, сплачує репарації європейським союзникам, а ті, у свою чергу, сплачують борги Сполученим Штатам.

Так було задумано, проте без урахування економічних та політичних обставин. Німеччина намагалася взагалі перекреслити Версальський договір. Франція вимагала, щоб репарації для неї перевищували її борги Америці. Англія, у свою чергу, збиралася анулювати свої борги. Світова економічна криза ще більше загострила міжімперіалістичні суперечності.

81 Визначте економічні причини та наслідки світової економічної кризи 1929-1933 рр.

Перша причина: розміри нагромаджень були надто великі, і тому потрібно було величезний обсяг нових інвестицій, для того щоб поглинути ці доходи. Досягти ще більшого розміру нових інвестицій, потрібно для того, щоб поглинути ще більше нових заощаджень, які заможне сусп-во в умовах повної зайнятості змозі відкладат, виявилось майже неможливим.

Друга причина: збільшення госп-втривалов умовах інтенсифікації вир-ва, тоді як обсяги внутрішнього ринку не зростали, що спричинило надвиробництво сільськогосподарської продукції.

Обвал курсу цінних паперів на Нью-Йоркській біржі викликав паніку в США і в усіх інших країнах Заходу. Величезна хвиля фінансово-економічних потрясінь прокотилася по всьому Західному світу. Криза набула всеохоплюючого характеру, проте найсильніше вразила США (Велика депресія).



За чотири роки Великої депресії промислове виробництво в США скоротилося на 46,2 %, найбільше постраждало автомобілебудування (-80%), випуск чавуну (-79%), добування нафти (-78%), вугілля (-59%). За роки кризи зазнали краху 135 тис. промислових і фінансових фірм, 19 великих залізничних компаній, збанкрутувало 5760 банків., обсяг зовнішньої торгівлі скоротився у 3,1 рази, внутрішньої – у 2 рази. Падіння курсу акцій зачепила 15 із 20 американців. Скорочення вир-ва призвело до безробіття, заробітна плата знизилася вдвічі, багато нас-ння опинилося без житла, виникають «гуверівські містечка»- збудовані на околиці міст із ящиків та решток будматеріалів, починається голод. Падіння життєвого рівня посилило соціальну напруженість: акції протесті, «голодні марші», пікети, демонстрації.

Криза в промисловості переплелася із аграрною кризою. Збір пшениці до 1934 р. знизився на 36 %, кукурудзи – на 45%. 18% відсотків фермерів розорилося. Щоб не допустити падіння цін, фермери знищували продукцію: пшеницю спалювали в топках паровозів і пароплавів, молоко виливали у водойми, картопляні і бавовняні поля заливали гасом або заорювали.

Англії економічна криза завдала удару у вигляді падіння цін, проблем з отримання кредитів, масового закриття підприємств. Промислове виробництво скоротилося на 23%. Особливо відчутним було падіння в таких галузях: виробництво чавуну (-53%), суднобудування (у 8 разів). Падіння цін на сільськогосподарську продукцію призвело до розорення фермерів, падіння промислового вир-ва спричинило безробіття. Подібні вияви Світової економічної кризи спостерігалися й у Франції.

Криза негативно вплинула й на світову торгівлю. Скорочення торгового обігу призвело до згортання міжнародних зв’язків. Лише у 1931-1932 рр. 75 країн світу збільшили митні збори, ввели різні квоти та інші обмеження на імпорт.



Порушились основи фінансових зв’язків між країнами. Восени 1929 р. інфляція охопила країни з аграрною економікою. У вересні 1031 р. нова хвиля інфляції спонукала Англію відмінити золотий стандарт, а весною 1933 р. від золотого стандарту відійшли і США.

Економічна криза в Германії набула особливо гострого характеру. Це пояснювалося залежністю країни від іноземного капіталу. Найважчим був 1932 р.: обсяги промислового вир-ва скоротилися на 40%, 68 тис. підприємств збанкрутувало, потужності машинобудівної та автомобільної промисловості досягали 25%, будівельної – 20%, видобуток кам’яного вугілля та бурого скоротився за ці роки на 30-40 %, виробництво сталі та чавуну знизилося вдвічі, розладналася кредитно-грошова система, на 60% скоротився обсяг зовнішньої торгівлі.. Різко зросла кількість безробітних, яка досягла у 1932 р. 7 млн. осіб.


82. Порівняйте шляхи виходу з «Великої депресії» США та Німеччини.

У 1933 – 1934 р. р. адміністрацією Рузвельта було скасовано золотий стандарт, зосереджено в руках держави увесь золотий запас США, проведено девальвацію долара. Всі ці заходи були спрямовані перш за все на посилення регулюючої функції держави, збільшення її фінансових ресурсів, розширення експортних можливостей американського капіталу. В кінці березня 1933 конгрес прийняв закон про допомогу безробітним. Також було найнято 2,5 млн. безробітних осіб віком від 18 до 25 років для роботи в місцевих сільських проектах.

Одним з найголовніших актів Нового курсу став закон про відновлення промисловості що вступив у дію 16 червня 1929 р. Він вимагав створення «кодексів чесної конкуренції» в кожній з галузей – за участі і держави, і підприємців.

Цей закон спричинив зменшення конкуренції між виробниками за складних кризових умов, стабілізацію вир-ва, нормалізував стосунки між підприємцями і робітниками, вдосконаливши систему укладання колективних договорів. В рамках цього закону уряд здійснив низку заходів для підтримки профспілок і проти трестів.

12 травня 1933 р. приймається закон про допомогу фермерам, який передбачає збільшення рентабельності фермерських госп-в. Він означав зменшення обсягів посівів та кількості худоби, що спричинило зменшення пропозиції сільськогосподарської продукції, а отже збільшення ціни на неї. Крім того, за тимчасові збитки фермерам виплачувалася значна компенсація.

Держава взяла на себе тягар надмірних видатків. До 1936 року державний борг зріс вже до 40,9%. Рузвельт робить досить успішні спроби скоротити видаткову частину бюджету за рахунок скорочення військових видатків.

Активна видаткова політика дала свої результати: 17 мільйонів безробітних отримали роботу на будівництві, дорожніх роботах, в сільському госп-ві.

Ф. Рузвельту вдалося не тільки зменшити рівень безробіття, врегулювати виробничі відносини, налагодити фінанси, стабілізувати становище в сільському госп-ві і в сусп-ві в цілому, але й успішно утвердити в правах систему регульованого ринкового госп-ва.

У січні 1933 р. після тривалих консультацій президент Гінденбург призначив канцлером Адольфа Гітлера.

Було проголошено закон про примусову картелізацію дрібних і середніх підприємств.

Земля законодавче була закріплена за поміщиками (юнкерами) та заможними селянами (гросбауерами). Найменший наділ дорівнював 7, 5 га, найбільший — 125 га. Нацистським режимом декретувалася неподільність цих наділів і право одноосібного успадкування. Кожен німецький селянин одержував план вир-ва відповідної кількості сільськогосподарських продуктів і обов’язково їх здачу державі за твердими цінами.

У країні було введено жорстку розподільну (карткову) систему. Таким чином, ринкові стосунки в країні ліквідувалися. Німеччина охоче приймала іноземну фінансову допомогу. Так, до 1940 p. її борги іноземним кредиторам становили 15 млрд. марок. Протягом 1933 – 1939 р. р. нацистському керівництву вдалося системою громадських робіт, розширення будівництвом шосейних доріг, мостів, залізниць, літовищ, бомбосховищ, бункерів, резервних підземних цехів для старих і новостворюваних заводів ВПК тощо значно зменшити безробіття.

Політика націонал-соціалістів виявилася досить продуктивною в боротьбі з економічною кризою. Було збільшено ціну с/г продукції, ліквідовано безробіття за рахунок значних будівельних робіт. Ще одним важливим з точки зору економіки моментом в політиці нацистів стало впровадження тотального контролю над економічною системою.

83. Розкрийте особливості методології раннього інституціоналізму та вкажіть на відмінності від методології класичної політичної економії.

Характерною його особливістю стали дослідження всієї сукупності соціально-економічних та політичних чинників, що розглядають у взаємозв’язку та взаємообумовленості, а також ідея необхідності соціального контролю сусп-ва над економікою.

Методологія інституціоналістів передбачала:

1) широке використання описово-статистичного методу;

2) застосування історико-генетичного методу;

3) вихідними та основоположними категоріями інституту вони вважали сукупність правових норм, звичаїв, традицій.

Інституціоналізм ґрунтується переважно на позаекономічному тлумаченні сутності господарських процесів у ринковому сусп-ві. При цьому рушійними силами економічного розвитку вважаються соціальні явища як політичного, правового, етичного, морального, психологічного, технічного, так і економічного характеру - держава і профспілки, сім'я і традиції, звичаї і мораль, правові акти й етичні норми, технічний прогрес і наука, конкуренція і ринкова влада, еволюція економіки тощо. Ці та інші явища були об'єднані одним спільним терміном - інститути, або інституції, що й дало назву цьому напряму економічної думки.

Інша важлива риса інституціоналізму - визнання еволюційного розвитку єдино можливою формою економічного і соціального прогресу. Всі без винятку інституціоналісти були принциповими противниками революційних зрушень, пропонували реформістський шлях оздоровлення капіталізму. Вони одними з перших в економічній науці визнали важливу роль держави в організації ринкової економіки, обґрунтували можливість регулювання останньої.

Через усі концепції інституціоналізму проходить ідея необхідності соціального контролю над економікою.

Що ж до класичної політичної економії, то тут простежується тісний зв'язок філософського і економічного аспектів, що знайшов свій вираз у загальних методах економічної теорії, проявляв себе на всіх етапах розвитку економічної науки.

Класична школа політичної економії базувалася на таких засадничих

принципах:

— життя сусп-ва в цілому й економіка зокрема підкорюються дії певних «природних законів», які відображають наявність у світі загального порядку і не залежать від волі, бажань, поінформованості людей. Втручання держави в ці процеси недоцільне й небажане. Вона повинна лише підтримувати порядок і гарантувати економічну свободу. Класики обґрунтували принцип економічної свободи «laissez faire» («не заважайте робити», «дозвольте робити»);

— дія економічних законів реалізується через переслідування кожним індивідуумом своїх особистих інтересів. Зіткнення цих інтересів у процесі конкуренції веде до вироблення оптимальних рішень. Особистий егоїзм стає фундаментом загального добробуту. Така модель поведінки одержала назву «економічної людини» (homo economicus);

— умовою ефективного функціонування ринкового механізму є забезпечення максимуму економічної свободи, гарантією якої є приватна власність і повнота інформації, якою володіють суб’єкти господарювання.


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2018 год. Все права принадлежат их авторам!