Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Як міжнародна арбітражна практика визнає виконання зобов’язань в іншій валюті, ніж це передбачено в контракті?



Національні правові доктрини, характеризуючи гроші як об'єкта цивільного (торгового) права, зазвичай говорять про їх універсальності, суть якої полягає в можливості за допомогою грошей погасити будь-який майновий борг за умови, що не існує вимоги щодо обов'язкового виконання боржником свого обов'язку в натуральній формі. Разом з тим, універсальність грошей в міжнародному торговому обороті дещо зменшується у зв'язку з тим, що:

• існують вільно конвертуємі валюти, тобто валюти, які вільно можуть бути обмінені на інші види вільно конвертованої валюти або на інші види валют: обмежено конвертуючі валюти, тобто валюти, які можуть бути обмінені на вільно конвертовані валюти з визначеними обмеженнями, і неконвертовані валюти , тобто валюти, які досить складно або взагалі неможливо обміняти на іншу валюту;

• вартість валют постійно змінюється, то є реальна купівельна вартість однієї валюти може вирости в порівнянні з іншою валютою;

• зміна валюти платежу у деяких правових системах розглядається як порушення валютного законодавства даної держави.

У силу вищезгаданих причин виконання зобов'язань в іншій валюті, ніж це передбачено умовами міжнародної торгової угоди, на практиці визнається арбітражними судами як неналежне виконання зобов'язань.

 

Який порядок допуску до здійснення підприємницької діяльності на своїй території встановлюють держави для іноземних приватних підприємців?

Статус суб’єктів визначають держави через державне визнання і допуск суб’єктів підприємницької діяльності на національну територію. Державна реєстрація суб’єктів підприємництва здійснюється в явочному (США) чи дозвільному (постіндустріальні країни) порядку.

Основні підстави державного визнання іноземного приватного підприємця, це:

1) визнання держави реєстрації приватного підприємця;

2) наявність угоди між державами;

3) принцип взаємності.

Фізична особа-підприємець проходить процедуру надання права на ведення інтересів на території іноземної держави (qualification). Після успішного проходження процедури фізична особа-підприємець отримує право на ведення інтересів на території іноземної держави (doing business).

 

В чому полягає зміст презумпції обізнаності покупця в міжнародному торговому праві?

Зміст полягає в наступному: якщо інформація щодо об’єкта придбання стає відомою

покупцю і при цьому покупець все одно вирішує завершувати транзакцію, до нього переходять всі ризики, що пов’язані з такою інформацією.



Така обізнаність може включати фактичне знання, конструктивне знання, тобто факти та події, які обачливий і розумний покупець має знати, у тому числі інформацію, розкриту в рамках юридичної перевірки та переговорів сторін, а також презюмоване знання, тобто знання професійних радників та агентів покупця.

Включення положення про її обмеження обізнаністю покупця щодо фактів та подій, які стосуються об’єкта продажу, є одним зі стандартних способів обмеження відповідальності продавця.

 

В чому полягають особливості порядку тлумачення договору за Віденською конвенцією1985 р.?

Для мети цієї Конвенції заяви чи інша поведінка сторони
тлумачаться згідно з її наміром, якщо інша сторона знала або не
могла не знати, який був цей намір.

Якщо попередній пункт незастосовний, то заява чи інша
поведінка сторони тлумачаться згідно з тим розумінням, яке мала б
розумна особа, котра виступає в тій самій якості, що й інша
сторона за аналогічних обставин.

При визначенні наміру сторони чи розуміння, яке мала б
розумна особа, необхідно враховувати всі відповідні обставини,
включаючи переговори, будь-яку практику, яку сторони встановили у
своїх відносинах, звичаї і будь-яку наступну поведінку сторін.

Сторони зв'язані будь-яким звичаєм, щодо якого вони
домовилися, та практикою, яку вони встановили у своїх відносинах.

За відсутності інших домовленостей вважається, що сторони
мали на увазі застосування до їх договору чи до його укладення
звичаю, про який вони знали чи мали знати і який в міжнародній
торгівлі широко відомий і постійно додержується сторонами в
договорах такого роду й відповідній галузі торгівлі.


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2017 год. Все права принадлежат их авторам!