Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Чорноземи вилуговані і опідзолені



Генетична та агровиробнича характеристика ґрунтів України

 

Робота

студентки ІІ курсу

24 БІ групи

Єжель Ірини Миколаївни

 

Київ

Підзолисті ґрунти

Дерново-підзолисті

-клімат, рослинність, ґрунтоутворюючі породи, рельєф:

Це – ґрунти українського Полісся.

Процес підзолоутворення відбувається на підвищених елементах рельєфу під хвойними і мішаними лісами в умовах промивного водного режиму. Під пологом світло-хвойних і мішаних лісів розвивається трав’яниста рослинність. В цих умовах на підзолистий процес накладається дерновий. Розповсюджені на зандрових і моренно-зандрових рівнинах, моренних пагорбах та пасмах, рідше на борових терасах річок; сформувалися під сосново-дубовими, сосново-дубово-грабовими, сосново-дубово-липовими і рідше сосновими лісами в умовах спорадичного застімо-промивного водного режиму на водно-льодовикових, моренних і лесоподібних відкладах. Ці відклади часто мають невелику потужність, підстилаються різними породами. Так, водно-льодовикові і моренні відклади в області Житомирського Полісся підстилаються кристалічними породами, рідше каолінами; в області Волинського та Новгород-Сіверського Полісь ― крейдяно-мергельними породами. Дуже часто дерново-підзолисті ґрунти розвиваються на двочленних відкладах. При цьому верхня частина їх профілю розвинута на водно-льодовикових відкладах легкого механічного складу, нижня ― на морені більш важкого складу. Місцями морена і лесоподібні суглинки підстилаються пісками.

-до якої категорії за рівнем родючості (високо-, середньо-, низькородючий) належить даний ґрунт (тип, підтип): цей тип ґрунту належить
до категорії низькородючих ґрунтів.

-причини такого рівня родючості: погані водні і фізичні властивості, низький ступінь оструктуреності.

-ємкість вбирання і ступінь насиченості ґрунту основами: ємкість вбирання від 2 до 6 мг-екв на 100 г ґрунту. Вони слабко насичені основами (15—20%)

-вміст гумусу та його склад: Середній вміст гумусу в горизонті А становить 3—4%. В його складі переважають фульвокислоти. Вміст гумусу від 1,0 до 2,0%. Завдяки інтенсивному промиванню ці ґрунти мають низький вміст поживних елементів,

-структура ґрунту: Вони мають таку будову профілю
Горизонт О — лісова підстилка, опад хвойних, листяних дерев і трав’янистих рослин. Потужність 2—5 см.

Горизонт Ad — дерновий, сірого забарвлення, насичений корінням трав’янистих рослин. Потужність 8—10 см.



Горизонт А — гумусний, сірого забарвлення різних відтінків,
структура дрібногрудкувата, неміцна. Разом з горизонтом Ad мають потужність до 20—30 см.

Горизонт Е — підзолистий, елювіальний, ясно-сірого, білястого забарвлення, безструктурний. Потужність від кількох до 20—25 см.

Горизонт В — ілювіальний, бурий, темно-бурий, коричнево-бурий, щільний, горіхувато-призматичної структури. В нижній частині світло-бурий, грудкуватий. Потужність 60 см і більше.

Горизонт С — грунтоутворююча порода.

Загальна потужнісгь горизонтів А і Е в різних районах Полісся коливається від 20 до 40 см,

-реакція ґрунтового розчину, ступінь засолення тощо: Дерново-підзолисті ґрунти мають кислу реакцію, рН сольової витяжки становить 5,0—5,6.

-заходи по меліорації цього ґрунту: Основними меліоративними заходами є осушення перезволожених ділянок і вапнування.

-які культури доцільно вирощувати на цьому ґрунті: Основними культурами є жито, овес, ячмінь, багаторічні трави, в південних районах — льон.

-шляхи поліпшення родючості цього ґрунту: для підвищення родючості грунтів вносять високі дози органічних і мінеральних добрив.

Дерново-підзолисті оглеєні

26% дерново-підзолистих ґрунтів мають різний ступінь оглеєння.

Дерново-карбонатні

-клімат, рослинність, ґрунтоутворюючі породи, рельєф: Дерново-карбонатні і дернові грунти сформувалися на карбонатних грунтоутворюючих породах (вапняки, крейдяні відклади, вапнякові мергелі, туфи, валунні суглинки з уламками вапняків тощо).

Серед автоморфних грунтів південної тайги заслуговують на
увагу дерново-карбонатні, які займають значні площі в межах
Прибалтійської провінції. Цей тип грунтів приурочений до районів Ордовицького плато, де вони формуються на сильнокарбонатній морені та елювії карбонатних порід під широколистяними та хвойно-широколистяними лісами з багатим трав’янистим покривом в умовах гумідного клімату та промивного водного режиму.



У вітчизняній і зарубіжній літературі дерново-карбонатні грунти називають рендзинами. Значення цього терміну пов’язують із звуком «рен-дзжік, рен-дзжік», який виникає при оранці плугом глинистих кам’янистих грунтів. В Естонії їх називають альварами. Невеликі масиви дерново-карбонатних грунтів поширені в Білорусі і на заході Українського Полісся. У Польщі, Німеччині та Франції ці грунти займають великі території.

-до якої категорії за рівнем родючості (високо-, середньо-, низькородючий) належить даний ґрунт (тип, підтип): Дерново-карбонатні грунти мають високу потенціальну родючість

-причини такого рівня родючості: внаслідок щебенюватості, малої вологоємкості і низької водоутримуючої здатності є слабкорозвиненими і, порівняно з дерновими, мають нижчу родючість.

-ємкість вбирання і ступінь насиченості ґрунту основами: ємкість вбирання і ступінь насиченості основами високі.

-вміст гумусу та його склад: Вони містять від 5 до 10% гумусу, у складі якого переважають гумінові кислоти, зв’язані з кальцієм.

-структура ґрунту: добре виражений дерновий і слабкорозвинений підзолистий горизонти, високий вміст гумусу, слабкокислу або нейтральну реакцію, міцну грудкувату структуру та інші позитивні властивості

-реакція ґрунтового розчину, ступінь засолення тощо: Реакція грунтового розчину нейтральна

-заходи по меліорації цього ґрунту: зменшити щебенюватість.

Сірі лісові ґрунти

Ясно-сірі

-клімат, рослинність, ґрунтоутворюючі породи, рельєф: Ясно-сірі зовні схожі на дерново-підзолисті грунти.

-до якої категорії за рівнем родючості (високо-, середньо-, низькородючий) належить даний ґрунт (тип, підтип): потенційно високородючий

-причини такого рівня родючості: середній і високий ступінь забезпеченості рухомими формами поживних речовин.

-ємкість вбирання і ступінь насиченості ґрунту основами:

Вбирний комплекс сірих лісових грунтів насичений Са, Mg і Н. Увібраний водень становить 20—25% загальної кількості увібраних основ. Сума увібраних основ становить: у ясно-сірих — 6,9—8,8мг-екв на 100 г грунту.

-вміст гумусу та його склад: вміст гумусу 4%

-структура ґрунту: Характерними особливостями цього підтипу є чітко виражений елювіальний горизонт (Е).

-реакція ґрунтового розчину, ступінь засолення тощо: Реакція грунтового розчину кисла: рН сольової витяжки ясносірих лісових грунтів становить 4,8—6,0.

-шляхи поліпшення родючості цього ґрунту: Ясно-сірі лісові грунти при систематичному удобренні, вапнуванні та високій агротехніці можуть також давати високі і стійкі врожаї сільськогосподарських культур.

Сірі

-клімат, рослинність, ґрунтоутворюючі породи, рельєф: У сірих лісових грунтів суцільного елювіального горизонту немає, тут він замаскований гумусом і має бурувато-сіре забарвлення, темніший, ніж у ясно-сірих. Порівняно з іншими підтипами сірі лісові грунти найпоширеніші в Лісостепу. Сірі лісові грунти сформовані переважно на лесах і лесовидних
суглинках різного механічного складу—від легких до важких суглинків, яким характерна карбонатність.

-до якої категорії за рівнем родючості (високо-, середньо-, низькородючий) належить даний ґрунт (тип, підтип):належать до категорії високородючих грунтів.

-причини такого рівня родючості: середній і високий ступінь забезпеченості рухомими формами поживних речовин.

-ємкість вбирання і ступінь насиченості ґрунту основами: Вбирний комплекс сірих лісових грунтів насичений Са, Mg і Н. Увібраний водень становить 20—25% загальної кількості увібраних основ. Сума увібраних основ становить: у сірих — 9—15мг-екв на 100 г грунту.

-вміст гумусу та його склад: вміст гумусу 5%

-структура ґрунту: Характерними особливостями цього підтипу є чітко виражений елювіальний горизонт (Е).

-реакція ґрунтового розчину, ступінь засолення тощо: Реакція грунтового розчину кисла: рН сольової витяжки сірих ґрунтів— 5—6,1

-шляхи поліпшення родючості цього ґрунту. Основними заходами поліпшення родючості грунтів лісостепової зони є боротьба з водною ерозією, вапнування ділянок кислих грунтів і регулювання водного режиму (осушення, зрошення, снігозатримання). В результаті багатовікової експлуатації грунти Лісостепу значною мірою виснажені на гумус і поживні елементи, зруйнована їх структура. Тому вони потребують внесення
високих доз органічних і мінеральних добрив.

Темно-сірі

-клімат, рослинність, ґрунтоутворюючі породи, рельєф: на лесах і лесовидних суглинках.

-до якої категорії за рівнем родючості (високо-, середньо-, низькородючий) належить даний ґрунт (тип, підтип): належать до категорії високородючих грунтів.

-причини такого рівня родючості: середній і високий ступінь забезпеченості рухомими формами поживних речовин.

-ємкість вбирання і ступінь насиченості ґрунту основами:

Вбирний комплекс сірих лісових грунтів насичений Са, Mg і Н.
Увібраний водень становить 20—25% загальної кількості увібраних основ. Сума увібраних основ становить: у темно-сірих — 12—22 мг-екв на 100 г грунту.

-вміст гумусу та його склад: вміст гумусу 6-10%

-структура ґрунту: Характерними особливостями цього підтипу є чітко виражений елювіальний горизонт (Е). Темно-сірі лісові грунти відрізняються від перших двох підтипів більш глибоким заляганням гумусного горизонту і слабшим опідзоленням.

-реакція ґрунтового розчину, ступінь засолення тощо: Реакція грунтового розчину кисла: рН сольової витяжки темно-сірих ґрунтів— 5,5—6,5

-заходи по меліорації цього ґрунту:боротьба з водною ерозією і регулювання водного режиму (осушення, зрошення, снігозатримання).

-шляхи поліпшення родючості цього ґрунту. Основними заходами поліпшення родючості грунтів лісостепової зони є вапнування ділянок кислих грунтів. В результаті багатовікової експлуатації грунти Лісостепу значною мірою виснажені на гумус і поживні елементи, зруйнована їх структура. Тому вони потребують внесення високих доз органічних і мінеральних добрив.

Чорноземи

Чорноземи вилуговані і опідзолені

-клімат, рослинність, ґрунтоутворюючі породи, рельєф:

Чорноземи опідзолені поширені в основному на Правобережжі навколо Подільського лісового масиву і в передгір’ях Карпат.

Чорноземи вилугувані вклинюються або облямовують масиви чорноземів опідзолених і типових. Вони сформувалися під розрідженими парковими лісами, на узліссях та під різнотравно-злаковими степами на більш вологих ділянках.

-до якої категорії за рівнем родючості (високо-, середньо-, низькородючий) належить даний ґрунт (тип, підтип): Чорноземні грунти мають високу природну родючість.

-причини такого рівня родючості: Чорноземи мають сприятливий водний, повітряний і тепловий режими, їх «населяє» значна кількість (до 3,5 млрд особин на 1 г грунту) бактерій, які розкладають велику кількість органічної
маси, формують гумус, переводять хімічні елементи у доступну для рослин форму.

-ємкість вбирання і ступінь насиченості ґрунту основами: вбирний комплекс на 93—98% насичений основами.

-вміст гумусу та його склад: вилугувані чорноземи містять 4—8% гумусу.

-структура ґрунту: У вилугуваних чорноземів немає елювіально-ілювіальної диференціації профілю і кремнеземистої присипки, які характерні для
чорноземів опідзолених. Карбонати у цих грунтів також вимиті
до грунтоутворюючої породи.

Характерною особливістю цього підтипу є глибоке вимивання
карбонатів, які «скипають» в породі на глибині 120—140 см. Основна морфологічна ознака опідзолених чорноземів — наявність борошнистої присипки, яка вкриває структурні агрегати в нижній частині горизонту А і у верхній частині горизонту В.

Чорноземи опідзолені пройшли степову і лісову стадії розвитку. Тому поряд з ознаками типових чорноземів вони мають ознаки, властиві сірим лісовим грунтам: вилугуваність, кислотність, знижена насиченість основами тощо.

До підтипу чорноземів опідзолених відносять і чорноземи реградовані, походження яких трактують двояко:

1) чорноземи реградовані є результат окультурення опідзолених і вилугуваних чорноземів;

2) формування реградованих чорноземів є природний грунтотворчий процес в місцях повного знищення лісу і розвитку багатої трав’янистої рослинності. У реградованих чорноземів спостерігається відновлення ознак, властивих чорноземам.

-реакція ґрунтового розчину, ступінь засолення тощо: мають слабкокислу, близьку до нейтральної, реакцію грунтового розчину (рН = 6—6,8).

-які культури доцільно вирощувати на цьому ґрунті: Грунтово-кліматичні умови зони сприятливі для вирощування зернових, цукрових буряків, плодових і овочевих культур.

Чорноземи звичайні

-клімат, рослинність, ґрунтоутворюючі породи, рельєф:

Чорноземи звичайні поширені в північному Степу на лесах.

-до якої категорії за рівнем родючості (високо-, середньо-, низькородючий) належить даний ґрунт (тип, підтип): Грунти цього підтипу мають високу родючість, але недостатня кількість вологи обмежує повне їх використання.

-причини такого рівня родючості:посушливість клімату.

-ємкість вбирання і ступінь насиченості ґрунту основами: Сума увібраних основ становить 20—50 мг-екв на 100 г грунту.

-вміст гумусу та його склад: Мають добре розвинений гумусний горизонт зернистої структури потужністю від 45 до 120 см. За потужністю гумусного горизонту їх поділяють на глибокі (85 см), середньоглибокі (65—85 см) і
неглибокі (45—65 см). З півночі на південь у міру наростання
посушливості клімату потужність гумусного горизонту і вміст гумусу зменшується (з 4,7—6,1 до 4,0—4,6 %).

-структура ґрунту: Вони містять до 0,4 валового фосфору, 2—3% валового калію і до 0,35% валового азоту, багато кальцію, магнію і мікроелементів у водорозчинних сполуках. Винятком є фосфати (зокрема, фосфат кальцію), які погано розчиняються у воді.

-реакція ґрунтового розчину, ступінь засолення тощо: Реакція грунтового розчину нейтральна, донизу профілю слабколужна.

-шляхи поліпшення родючості цього ґрунту: на чорноземах широко застосовують суперфосфат як легкорозчинну форму фосфату.

Чорноземи південні

-клімат, рослинність, ґрунтоутворюючі породи, рельєф: Чорноземи південні займають південну посушливу підзону Степу. Вони сформувалися на лесах під типчаково-ковиловими степами.

-до якої категорії за рівнем родючості (високо-, середньо-, низькородючий) належить даний ґрунт (тип, підтип): середньородючий

-причини такого рівня родючості: Чорноземи південні мають великий запас азоту, фосфору і калію, але не всі вони доступні для рослин.

-ємкість вбирання і ступінь насиченості ґрунту основами: Сума увібраних основ коливається від 5—15 до 17—50 мг-екв на 100 г грунту.

-вміст гумусу та його склад: Потужність гумусного горизонту коливається від 45 до 100 см, вміст гумусу — від 2 до 5%.

-структура ґрунту: На глибині 2—4 м залягають солі і гіпс.

-реакція ґрунтового розчину, ступінь засолення тощо: Реакція грунтового розчину нейтральна або слабколужна (рН водної витяжки становить 6,5—7,5).

-заходи по меліорації цього ґрунту: Основними заходами підвищення родючості чорноземів є зрошення, боротьба з водною і вітровою ерозією.

-які культури доцільно вирощувати на цьому ґрунті: Чорноземи України — наше національне багатство. Це основні райони виробництва зерна, соняшнику, плодових, овочевих, кормових та інших культур.

-шляхи поліпшення родючості цього ґрунту:гіпсування солонцюватих видів.

Каштанові ґрунти

Темнокаштанові

-клімат, рослинність, ґрунтоутворюючі породи, рельєф: Темно-каштанові грунти поширені в північній підзоні сухого Степу.

-до якої категорії за рівнем родючості (високо-, середньо-, низькородючий) належить даний ґрунт (тип, підтип): високородючий.

-причини такого рівня родючості: великий вміст гумусу.

-ємкість вбирання і ступінь насиченості ґрунту основами: Грунтовий вбирний комплекс насичений кальцієм, магнієм і натрієм. Сума увібраних основ становить 20—40 мг-екв на 100 г грунту.

-вміст гумусу та його склад: Потужність їх гумусного горизонту становить 25—30 см, вміст гумусу 4—5%.

-структура ґрунту: Легкорозчинні солі і гіпс залягають на глибині 150—250 см.

-реакція ґрунтового розчину, ступінь засолення тощо: Реакція грунтового розчину нейтральна або слабколужна (рН водної витяжки становить 6,8—8,0).

-заходи по меліорації цього ґрунту: Основними заходами підвищення родючості грунтів сухостепової зони є зрошення, плантажна оранка і боротьба з вітровою ерозією.

-які культури доцільно вирощувати на цьому ґрунті:На зрощуваних каштанових грунтах України вирощують високі врожаї озимої пшениці, рису, соняшнику, винограду, плодових, баштанних та інших культур.

-шляхи поліпшення родючості цього ґрунту: гіпсування.

Каштанові солонцюваті

-клімат, рослинність, ґрунтоутворюючі породи, рельєф: Каштанові солонцюваті грунти поширені в Присивасько-Причорноморській смузі Лівобережжя Дніпра і по узбережжю Сиваша в Криму під полиново-ипчаковими степами на лесах та на алювіальних відкладах.

-до якої категорії за рівнем родючості (високо-, середньо-, низькородючий) належить даний ґрунт (тип, підтип): високородючий.

-причини такого рівня родючості:великий вміст гумусу.

-ємкість вбирання і ступінь насиченості ґрунту основами: Грунтовий вбирний комплекс насичений кальцієм, магнієм і натрієм. Сума увібраних основ становить 20—40 мг-екв на 100 г грунту.

-вміст гумусу та його склад: Потужність гумусного горизонту становить 20—25 см, вміст гумусу 3—4%.

-структура ґрунту: Легкорозчинні солі і гіпс залягають на глибині 110—150 см.

-реакція ґрунтового розчину, ступінь засолення тощо: Реакція грунтового розчину нейтральна або слабколужна (рН водної витяжки становить 6,8—8,0).

-заходи по меліорації цього ґрунту: зрошення, плантажна оранка і боротьба з вітровою ерозією.

-які культури доцільно вирощувати на цьому ґрунті: озима пшениця, рис, соняшник, виноград, плодові, баштанні та інші культури.

-шляхи поліпшення родючості цього ґрунту: гіпсування. Каштанові грунти Сухого Степу також належать до категорії високородючих грунтів, але вирощування високих урожаїв на цих грунтах можливе лише за умов зрошення.

Лучно-каштанові

-клімат, рослинність, ґрунтоутворюючі породи, рельєф: Лучно-каштанові грунти трапляються серед каштанових на степових западинах, де коефіцієнт зволоження дещо більший за рахунок поверхневого стоку з оточуючої місцевості.

-до якої категорії за рівнем родючості (високо-, середньо-, низькородючий) належить даний ґрунт (тип, підтип): високородючий.

-причини такого рівня родючості: вони містять більше поживних елементів.

-вміст гумусу та його склад: потужніють гумусного горизонту більша (45—55 см).

-структура ґрунту: Вони мають таку саму будову профілю, як і каштанові грунти

Бурі лісові ґрунти


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2018 год. Все права принадлежат их авторам!