Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Тема. Міжнародне середовище маркетингу



 

30) За метою дослідження та впливу чинників міжнародне середовище поділяють на:

1. Макро- та мікро-середовище;

2. Національне, регіональне, глобальне середовище;

3. Національне, множинно-національне, регіональне, глобаль­не середовище.

31) Чинники міжнародного мікро-середовища є:

1. Переважно контрольованими з боку фірми;

2. Переважно неконтрольованими;

3. Цілком контрольованими;

4. Цілком неконтрольованими.

32) Специфічні умови ведення бізнесу у групі країн, які мають спільні умови та чинники розвитку – це:

1. Національне бізнес-середовище;

2. Регіональне бізнес-середовище;

3. Множинно-національне бізнес-середовище.

33) За складністю міжнародне середовище поділяють на:

1. Макро- та мікро-середовище;

2. Національне, регіональне, глобальне середовище;

3. Національне, множинно-національне, регіональне, глобаль­не середовище;

4. Статичне, динамічне, турбулентне.

34) Який тип середовища є найсприятливішим для ведення бізнесу:

1. Статичне;

2. Турбулентне;

3. Динамічне;

4. Залежно від характеристик продукції.

35) Маркетологи вважають, що найбільш загрозливим для ведення бізнесу є:

1. Статичне середовище;

2. Динамічне середовище;

3. Турбулентне середовище.

36) Середовище з непрогнозованими умовами розвитку (несподівані зміни законодавства, відсутність національної економічної політики тощо) – це:

1. Статичне бізнес-середовище;

2. Турбулентне бізнес-середовище;

3. Динамічне бізнес-середовище;

4. Мікро-середовище.

37) Чинники міжнародного макро-середовища є:

1. Неконтрольованими з боку фірми;

2. Переважно неконтрольованими;

3. Контрольованими.

38) До показників інтенсивності міжнародної торгівлі відносять:

1. Експорт, імпорт, зовнішньоторговельний обіг;

2. Експорт та імпорт на душу населення, експортна, імпортна і зовнішньо-торговельна квоти;

3. Сальдо торговельного балансу, сальдо балансу з поточних операцій, індекс «умови торгівлі»;

4. «Генеральна» торгівля і «спеціальна» торгівля.

39) Співвідношення між платежами, здійсненими економіч­ними суб'єктами даної країни в інших країнах, та надход­женнями, які одержані ними з інших країн за певний період часу (місяць, квартал, рік), це:

1. Баланс поточних операцій;

2. Платіжний баланс;

3. Розрахунковий баланс.

 

40) Маркетолог має передбачити, що стійкий дефіцит платіжного балансу має такі наслідки:

1. Посилення валютного контролю, зниження курсу валюти, зростання обсягу позик за кордоном тощо;



2. Перетворення країни в нетто-експортера капіталу, посилення тиску з боку інших країн з вимогами лібералізації торгівлі тощо;

3. Підвищення курсу національної валюти, збільшення обсягів експорту, поліпшення інвестиційного клімату.

41) Сучасні обмеження в міжнародній торгівлі, які застосо­вуються замість традиційних форм обмеження небажаного імпорту або як доповнення до них, це:

1. Лібералізація;

2. Протекціонізм;

3. Монополія держави на зовнішню торгівлю;

4. Неопротекціонізм;

5. Селективний протекціонізм.

42) Якщо надходження за експорт товарів перевищують платежі за імпорт товарів, то:

1. Сальдо торговельного балансу від’ємне, а баланс пасивний;

2. Сальдо торговельного балансу з поточних операцій від’ємне, а баланс пасивний;

3. Сальдо торговельного балансу додатнє, а баланс активний.

43) Велика група нетарифних обмежень, зумовлених дією національних промислових стандартів, систем вимірювання й інспекції товарів, вимогами техніки безпеки, санітарно-ветеринарними нормами, правилами пакування й маркування товарів – це:

1. Технічні бар’єри;

2.Правові бар’єри;

3. Світові бар’єри.

44) До Бреттон-Вудських інститутів входять:

1. Міжнародний валютний фонд і Світовий банк;

2. Світова організація торгівлі та Міжнародний валютний фонд;

3. Міжнародна асоціація розвитку та Міжнародна фінансова корпорація;

4. Міжнародний валютний фонд та Міжнародна фінансова корпорація.

45) Для прийняття правильних рішень з міжнародного мар­кетингу найбільше значення має такий елемент соціально-культурного середовища:

1. Політичний клімат;

2. Законодавча база;

3. Система цінностей суспільства;

4. Мова;

5. Релігія.



46) Головним чинником, що формує ставлення споживачів до товару, є:

1. Рекламна кампанія;

2. Рівень доходів населення;

3. Культура.

47) Коли аналізується соціально-культурне середовище, маркетингом завжди вивчаються такі його елементи:

1. Мова, релігія, система громадянства, ритуали, референтні органи;

2. Референтні групи, роботата дозвілля, сім'я, освіта, мова релігія;

3. Освіта, мова, соціальні інститути, структура влади, сім'я.

48) На процес прийняття рішення споживачем впливають такі імпульси культури:

1. Історія, релігія, сім'я, мова, освіта, мистецтво;

2. Мораль, символи, правила поведінки, звичаї, знання;

3. Історія, релігія, сім'я, мова, звичаї, правила поведінки.

49) До імпульсів культури належать:

1. Символи, звичаї, мораль, правила поведінки;

2. Мораль, правила поведінки, мова, релігія, освіта;

3. Релігія, історія, сім’я, мова, мистецтво, розваги, освіта.

50) Референтна група — це:

1. Цільова аудиторія при опитуванні;

2. Частина цільового сегмента, яка першою сприймає певний товар;

3. Група людей, яка своїм стилем життя, споживацькою пове­дінкою впливає на процес прийняття рішення щодо купівлі ін­шими людьми;

4. Група референтів, які проводять вторинні маркетингові до­слідження.

51) Моноактивні, поліактивні та реактивні культури Р. Льюіс виділяє за критерієм:

1. Соціальної активності нації;

2. Організації часу та його використання;

3. Інтравертності — екстравертності.

52) Динамічні, легкі у спілкуванні народи, які звикли роби­ти багато справ одразу, планувати їх черговість не за розкла­дом, а за ступенем відносної привабливості, значення того чи іншого заходу, в даний момент є:

1. Поліактивами;

2. Реактивами;

3. Моноактивами;

53) Культури, в яких діяльність організовується не за су­ворим і незмінним планом, а залежно від мінливого контек­сту, як реакція на ці зміни, є:

1. Реактивами;

2. Моноактивами;

3. Поліактивами.

54) До моноактивних культур належать:

1. Аргентинці, бразильці, чилійці, єменці, французи;

2. Норвежці, датчани, англійці, німці, американці;

3. Швейцарці, японці, німці, корейці, французи.

 

55) Культури, в яких прийнято планувати своє життя, скла­дати розклади, організовувати діяльність у певній послідовно­сті, займатися тільки однією справою, в даний момент є:

1. Поліактивними;

2. Моноактивними;

3. Реактивними.

56) Представниками поліактивних культур є:

1. Італійці, американці, колумбійці, чехи;

2. Іспанці, португальці, греки, бразильці, катарці;

3. Кіпріоти, філіппінці, австралійці.

57) Типовими представниками реактивних культур є:

1. Італійці, іспанці, португальці;

2. Канадці, американці, австралійці;

3. Фіни, японці, китайці.

58) Як критерії в крос-культурному дослідженні соціаль­но-культурного середовища використовуються:

1. Інтравертність — екстравертність; демократизм — авторитаризм; індивідуалізм — колективізм;

2. ВВП на душу населення; рівень медичного обслугову­вання;розвинутість соціальної інфраструктури;

3. Релігія, мова, система цінностей суспільства, освіта, сім'я референтні групи.

59) Зіставлення чинників соціально-культурного середо­вища досліджуваної країни з відповідними параметрами на­ціонального середовища з метою пошуку спільних рис та сут­тєвих відмінностей, які необхідно врахувати в міжнародній маркетинговій діяльності, — це:

1. Порівняльний метод вивчення соціально-культурного сере­довища;

2. Ідентифікаційний метод вивчення соціально-культурного середовища;

3. Критеріальний метод вивчення соціально-культурного се­редовища.

 

60) Метою дослідження політико-правового середовища є:

1. Визначення доцільності виходу на зарубіжний ринок;

2. Моніторинг зміни стану середовища;

3. Визначення політичного ризику і розробка стратегії його зниження.

61) До елементів політико-правового середовища належать:

1. Пенсійне законодавство;

2. Фінансова політика;

3. Державне регулювання економіки;

4. 1, 2 і 3 відповіді;

5. Лише 2 і 3 відповіді.

62) Метою дослідження політико-правового середовища є:

1. Визначення рівня політичного ризику;

2. Оцінка політичного клімату з метою розробки маркетинго­вого плану;

3. Визначення політичного ризику і розробка стратегії його зменшення.


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2018 год. Все права принадлежат их авторам!